Політика здоров'я
Ось і почався відлік 5-ї сесії Верховної Ради України VIII скликання.
Кожен такий початок є для мене відповідальним і хвилюючим моментом, що поєднує у собі і світлі надії на сталий і впевнений рух вперед, і прикрі думки, про те, що не вдалося.
Мої два роки в парламенті – це непростий шлях від романтичних сподівань, сформульованих моєю командою як резолюція Комітетських слухань "25 кроків до щастя", до Рекомендацій Парламентських слухань і пакету системоутворюючих законопроектів запропонованих громаді і парламенту очолюваним мною Комітетом з питань охорони здоров'я.
Відстежуючи медійний простір постійно ловлю себе на думці, що хтось невидимий прагне формування в українців "синдрому хронічної меншовартості", страху, відчуття внутрішнього дискомфорту, зневіри і вразливості, хтось скеровує розрізнені у просторі і часі дії вкарбовуючи у свідомість "українське ні на що не гідне; українці самі ні на що не здатні; потребують повчання, позичання ідей і коштів, необхідних на їх реалізацію".
Щодо охорони здоров'я – до таких міркувань додається приправа у вигляді зневаги і ворожості до українських медиків, виключно як хабарників і корупціонерів; сімейних лікарів – нищівників педіатрії; головних лікарів закладів – недолугих господарників та шахраїв. Згідно цьому задуму українці повинні забажати остаточного знищення власної системи охорони здоров'я, задля розчищення полігону для будівництва іншої – за чиїмсь зразком або інтересом.
Але система охорони здоров'я на диво – досі працює, не завжди якісно, професійно і відповідально, як наслідок катастрофічно і критично низького рівня фінансування, і попри нападки на неї – загальні показники здоров'я населення у останні роки стабілізувалися, на вкрай низькому рівні, але від'ємної динаміки практично немає. Українське суспільство, експертне та наукове середовище, депутатський корпус продукують ідеї – гідні втілення, попри намагання замістити конструктивні ініціативи деструктивними.
Отже, хочу поділитися деякими міркуваннями, які сподіваюся допоможуть з'єднати у свідомості читачів строкаті уявлення про здобутки й проблеми цього періоду у єдине ціле.
Новий склад ВРУ виявився не таким вже й новим, зокрема нові постаті у Комітеті сусідують з досвідченими "ветеранами", яких більшість. Тому у перший період налагодити гармонійну і конструктивну спільну роботу було не легко, а відповідальність – величезна. Тим більше, що ВРУ у новому форматі – "парламентсько-президентська республіка", мала стати визначальною силою у побудові держави. Ми не одразу усвідомили ризики і міру своєї відповідальності. Дехто навіть і досі не розуміє, та намагається діяти у старому форматі одноосібних непублічних рішень, хоч начебто і не належить до старої влади.
Були також сильні сподівання на імпорт ідей щодо реформи охорони здоров'я з тієї ж Грузії, досвід якої нам енергійно рекламували. Багато було пишних промов і гучних обіцянок. Але наші і всього суспільства сподівання не виправдалися жодним чином.
Йдеться про "пакет" законодавчих ініціатив колишнього Міністра охорони здоров'я Грузії, а тепер і України – Олександра Квіташвілі. Ми (парламентський комітет) цього комплексного пакету чекали понад півроку. Та й що там ми – усе суспільство завдяки майстерній інформкампанії було доведене до стану передчуття від МОЗ чи не дива. Насправді ж гора народила мишу. Три законопроекти, лише про те, як дозволити галузі заробляти у будь-який спосіб ще й з відвертими корупційними ризиками та можливостями розкрадання закладів державної і комунальної власності. Це було започаткування і декларація політики спрямованої на скасування будь-яких гарантій держави у сфері охорони здоров'я, перекладання відповідальності на плечі медпрацівників і громадян.
Ознаки цього ми, на жаль, спостерігаємо і сьогодні.
Все ж Міністру Квіташвілі варто подякувати за урок який він нам дав. Жорсткий урок, але дуже корисний. Він спонукав нас до 2-х висновків.
По-перше, треба самим продукувати порядок денний в охороні здоров'я та формувати законодавче поле.
По-друге, необхідно знаходити спільну мову між політичними силами та прагнути співпраці.
Нам, Комітету, багато раз закидали роль "Баби-Яги", яка як відомо завжди проти.
Тепер я можу впевнено сказати про Комітет "МИ", а також маю підтвердити, що ми дійсно "проти". Ми проти тих хижацьких сценаріїв розвитку охорони здоров'я, які у останні 2 роки намагалися і намагаються нам нав'язати.
Водночас сьогодні я можу абсолютно чесно дивитись українській громаді в очі і стверджувати, що ми розробили і запропонували суспільству гармонійне бачення нової національної моделі охорони здоров'я. Гармонійне як в сенсі внутрішньої побудови, так і гармонізоване з настановами світової спільноти, ВООЗ.
Це передусім законопроект N2409а "Про засади державної політики охорони здоров'я" (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56118).
Цей законопроект був обговорений на декількох заходах у Комітеті, та увібрав у себе найбільш суттєві побажання фахівців і суспільства. Це, по суті, рамкове бачення майбутньої національної СОЗ і механізмів управління необхідними змінами.
Що ж я особливо ціную – під ним стоять підписи 12-х з 13-ти членів Комітету.
Не випадково, що коли у липні 2016 року на спільному засіданні Колегії і Вченої ради МОЗ було представлено Концепцію побудови нової національної моделі охорони здоров'я, яка значною мірою базується на положеннях законопроекту N2409а, її було підтримано одноголосно. Народні депутати, які були там присутні теж констатували необхідність співпраці усіх гілок влади у форматі парламентсько-президентської республіки. Без такої взаємної довіри і підтримки ніякий рух вперед в охороні здоров'я неможливий.
У цьому контексті, хочу звернути увагу на не професійну роль групи "Реформа системи охорони здоров'я" "Реанімаційного пакету реформ". Для тих хто не знає – це проект з багатоджерельним фінансуванням, який начебто має на меті підсилення комунікації Комітету з суспільством, сприяння просуванню найважливіших документів необхідних для реформи охорони здоров'я. Саме з моєї ініціативи медична група РПР була визнана стратегічним партнером Комітету, але за два роки своєї діяльності не подала до Комітету ні проектів законів, ні конструктивних зауважень, натомість перетворилась на активного лобіста виключно грузинських ідей роздержавлення та десоціалізації охорони здоров'я. При цьому дії і напрацювання Комітету представниками фундації подавались і досі подаються виключно у негативному забарвленні, як антиреформаторські.
Хотілось би запитати у фінансуючої сторони – як вони оцінюють ефективність роботи медичної групи РПР та, відповідно, витрачання коштів? Ці кошти надані на підтримку демократичного розвитку України, а реально витрачаються на політиканство та лобіювання інтересів окремих корпоративних груп. У цьому проявляється невластива цій фундації роль – нав'язувати депутатам рішення та політику замість допомагати, підтримувати, роз'яснювати населенню, поширювати й сприяти реалізації.
Мені прикро це спостерігати і про це говорити, бо на деяких інших напрямках реформ РПР діє синергічно з профільними комітетами і депутатським корпусом, тому вважаю, що фундації, якщо вона налаштована конструктивно і відповідально – потрібно розширити коло своїх медичних експертів більш професійними, моральними і досвідченими особами.
Натомість можу оптимістично констатувати – стратегія реформи затверджена парламентськими слуханнями і Комітет сьогодні має майже повний комплект законопроектів, необхідних для побудови нової національної моделі охорони здоров'я. Нам вкрай потрібні ресурси для роз'яснення їх суті і депутатам, і населенню!
Після рєстрації законопроекту N2409а, нагальним було забезпечити обговорення політики охорони здоров'я у найширшому публічному форматі. Я ініціювала відповідні Парламентські слухання та отримала підтримку Комітету. Слухання було проведено 16 грудня 2015 року. Їх результати були враховані в новій редакції законопроекту N2409а (зареєстровано 18.02.2016 року) та у відповідних рекомендаціях, затверджених Верховною Радою України 21 квітня 2016 року (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1338-19). Це зріз думок фахівців, науковців, представників владних структур, громадськості та, по суті, дороговказ щодо напрямку руху в охороні здоров'я.
Зокрема, передбачено звітування Кабінету Міністрів України про виконання рекомендацій. Отже, очікуємо, що новий керівний склад МОЗ надолужить те, що не встигли раніше. Напевно найчіткішим сигналом про співпрацю з Комітетом може стати винесення на розгляд Кабміну вищезгаданої Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров'я. На жаль, на сайті МОЗ не розміщено останній її варіант, розроблений за участі представників Комітету та обговорений на спільному засіданні Колегії і Вченої ради МОЗ (http://wb.moz.gov.ua/en/struktura-proektu/komponent-2_-tsentralni-komponenty/IK-suprovid/novyny-ta-podii.html?action=view&id=246). Але наскільки мені відомо він був направлений до ЦОВВ на погодження.
Узгоджені концепції і засади – речі корисні і необхідні, бо не знаючи куди власне йдемо неможливо оцінити доцільність окремих кроків, узгодити різні напрямки змін. Але пацієнти і медичні працівники очікують від нас, гілок влади, вже й більш конкретних рішень і дій.
Завдання щодо розробки та розгляду першочергового законодавства у сфері охорони здоров'я також встановлені у рішеннях Парламентських слухань. Значною мірою нами, Комітетом ці завдання вже виконані. Насамперед, маю згадати законопроект "Про організацію медичного обслуговування населення в Україні" (N4456 від 15.04.2016 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58770). Цей фундаментальний системоутворюючий законопроект також підписано 11-ма членами Комітету з 13-ти. Членами авторського колективу є представники усіх найповажніших експертних інституцій в Україні, зокрема НАДУ при Президентові України, НМАПО ім. П.Л. Шупика, НМУ ім. О.О. Богомольця, представники громадськості, наукових кіл тощо.
Що ж важливого він може принести, що пропонує вирішити.
Найголовніше – ним запропоновано правовий механізм гармонізації положень 49 і 95 статей Конституції України, який зокрема дозволяє детінізувати економіку охорони здоров'я.
Ні для кого не секрет, що безоплатність медичного обслуговування могла існувати тільки в соціалістичній моделі економіки. У зв'язку з тим, що Україна обрала шлях ринкової економіки, безоплатність вже є суто декларативною і більше шкодить галузі і населенню, ніж щось нам дає. Але просто скасовувати цю гарантію без механізму захисту фінансових ризиків пацієнтів не можна. Отже в законопроекті запропоновано механізм справедливого розподілу таких ризиків через формування соціальної програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я (гарантованого пакету послуг) та застосування прозорого механізму співоплати пацієнтами медичного обслуговування.
Такий підхід, не тільки позначиться у детінізації економіки охорони здоров'я, а ще й дозволить розкрити потенціал добровільного медичного страхування та лікарняних кас, що вкрай важливо у період коли державним бюджетом потреби галузі забезпечені менш ніж на 50%.
Нововведеннями законопроекту також є класифікація закладів охорони здоров'я та система управління якістю медичного обслуговування. Перше дозволить чітко визначити перспективи кожного закладу та на основі прогнозованості створити умови для інвестування у галузь, розвитку державно-приватного партнерства, що нам вкрай необхідно. Друге покликане забезпечити законодавчі підвалини піднесення рівня якості і безпеки медичного обслуговування на належний рівень.
Це дуже стисло. Законопроект значно об'ємніший і потребує окремого розгляду. Додам тільки, що мені приємно коли дійсні знавці, професіонали говорять "Законопроект зрозумілий". Це дуже важливо, бо від цього залежить його життєздатність, чого ми прагнемо.
Полісі-пейпери і політиканські декларації в охороні здоров'я, якими другий рік поспіль годують суспільство, на жаль, здебільшого доволі далекі від реальності і можливостей втілення навіть у державних документах, не говорячи вже про реальну практику.
Я не акцентую увагу на так званому законопроекті "Про автономізацію" або "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я" (N2309а-д від 10.12.2015 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57374) з яким було пов'язана маса публічних спекуляцій та чинився шалений тиск на Комітет.
По суті, вказаний законопроект має допоміжний характер порівняно з законопроектом "Про організацію медичного обслуговування населення в Україні", але рекламувася як базовий та системоутворюючий. Насправді ж у поданому КМУ (МОЗ) вигляді він був радше "системоруйнуючий", бо розбалансовував остаточно систему медобслуговування без жодних запобіжників. Тепер, після доопрацювання в Комітеті і у парі з законопроектом "Про організацію медичного обслуговування населення в Україні" ризики майже нівельовані, але тільки за умови пакетного розгляду. Випереджально, порівняно з формуванням комплексу правових і інституційних засад для функціонування усіх складових контрактної моделі медичного обслуговування, автономізувати заклади охорони здоров'я не можна.
Ще один законопроект, який вартий першочергової уваги – "Про лікарські засоби" (N2162-д від 15.04.2016 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58768). Це, так би мовити, "конституція" фармацевтичного обслуговування населення. Думаю зрозуміло наскільки складний і багатовимірний простір інтересів і потреб має він врегулювати, збалансувати. Тому робота йде непросто. Два окремих законопроекти, зареєстровані напочатку народними депутатами О.Мусієм і А.Шипком, були опрацьовані і переосмислені Комітетом і втілені у спільному комітетському законопроекті (7-м членів Комітету з 13-и), доопрацювання якого триває і зараз. Будемо наполегливо працювати "до перемоги". Бо без такого комплексного документу годі сподіватись на створення в Україні системи фармобслуговування, яка відповідає сучасним у т.ч. європейським вимогам і задовольняє і споживача, і виробника, і реалізатора.
Більшістю програмних документів у т.ч. у рішеннях Парламентських слухань констатована перспектива введення в Україні обов'язкового медичного страхування, або "страхової медицини", як це часом по-простому називають.
Однак у цьому питанні на сьогодні доволі багато суперечливих моментів.
Я переконана, що без широкого фахового обговорення, наукового аналізу і стратегічного моделювання ризиків виносити це питання у сесійну залу на розгляд не можна. Ми знаємо думку міжнародних експертних організацій засновану на доказових даних – в умовах спаду економіки і відсутності коштів у людей впровадження ОМС може призвести до зменшення обсягів фінансування охорони здоров'я, доступності і якості медичної допомоги особливо соціально незахищеним верствам населення – пенсіонерам, дітям, студентам, інвалідам... Саме такі застереження спричинили реакцію депутатів Комітету з питань охорони здоров'я на реєстрацію у Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення законопроекту "Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування в Україні" (N4981 від 14.07.2016 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59745). Ми зареєстрували 2 альтернативних законопроекти (N4981-1 та 4981-2) з метою надати привід і матеріал для широкої суспільної і фахової дискусії по цьому надважливому питанню для прийняття виваженого рішення. Потрібно фахово проаналізувати досвід тих країн, які не запроваджують ОМС, і тих, які відмовляються від нього. Ми маємо прийняти стратегічне рішення як це зробити правильно. На помилку – не маємо права, тому варто сім раз подумати і зважити ризики, перш ніж відрізати.
Декілька важливих документів сьогодні інтенсивно доопрацьовуються, Зокрема законопроект "Про лікарське самоврядування", якого так чекає лікарська громада України і пацієнти.
Чому "і пацієнти", навіщо це їм?
Тому, що згідно з Мадридською Декларацією стосовно професійної автономії і самоврядування (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/990_025) права і інтереси пацієнта можуть бути захищені лише за умови лікарської професійної автономії. Отже очікуємо цей законопроект у найближчій перспективі.
Це лише стислий опис суспільної і законотворчої роботи, яку здійснює Комітет, далеко неповний перелік здобутків і напрацювань. Якщо взятися описувати усі значущі події, що відбувалися у Комітеті та за участі його членів вийде значно більше, ніж зараз звикли читати за стереотипами, сформованими у соцмережах.
Тому просто підведу тезисний підсумок.
Нами, Комітетом з питань охорони здоров'я Верховної Ради України
А) досягнуто консенсусу представників усіх політичних сил, представлених у Комітеті, налагоджено співпрацю з МОЗ у розробці бачення майбутнього системи охорони здоров'я;
Б) напрацьовано комплекс системоутворюючих законопроектів щодо побудови нової національної моделі охорони здоров'я України.
Отже, ця сесія Верховної Ради України сповна може стати визначальною для охорони здоров'я та її майбутнього.
Ми починаємо роботу в умовах, коли знову змінено керівний склад нашого основного партнера і виконавця – МОЗ.
Сподіваємось, що практика взаємоповаги, визначення спільної мети і професійного співробітництва між Комітетом охорони здоров'я і МОЗ, які сформувались у останні місяці, буде тривати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
