Умирають Майстри...
З усією медичною спільнотою сумую з приводу смерті видатного українського вченого зі світовим ім'ям академіка Національної акадeмії наук України, директора Інституту медицини праці Академії медичних наук України Юрія Ілліча Кундієва.
Пішла з життя людина, внесок якої у розвиток вітчизняної медичної науки важко переоцінити. Його знали і цінували не лише на Батьківщині, але й далеко за її межами. Юрій Ілліч був ще і віце-президентом Міжнародної асоціації сільської медицини; керівником україно-американських програм з Колумбійським та Іллінойським університетами США; членом Постійного Комітету експертів ВООЗ з безпечного застосування пестицидів; членом бюро Європейського форуму з біоетики, Почесним членом Чехословацького медичного товариства ім. Яна Пуркин'є, Товариства медицини праці Польщі та ін.
Його відданість справі втілилась у понад 500 наукових праць, в тому числі 20 монографій, книг та посібників, а ще 15 докторів та 34 кандидатів наук, що були ним підготовлені.
Саме Юрій Ілліч був піонером та лідером біоетичного руху в Україні. Неодноразово повторював, що проблеми біоетики сьогодні все більше непокоять наукову співдружність і людство взагалі. Колосальні досягнення з впровадження новітніх медичних технологій, розшифровки геному людини, генної терапії, експериментів з клонування, використання стовбурових клітин і ембріональних тканин, поширення генетично модифікованих організмів та використання їх для приготування харчових продуктів – далеко не повний перелік останніх наукових досягнень, які потребують інтенсивнішої уваги до біоетичних проблем.
За його ініціативою в очолюваному ним Інституті праці у далекому 1992 році було створено галузевий комітет з біологічної етики. Як Голова комісії з біоетики при НАН України він опікувався проведенням чотирьох Національних конгресів з біоетики за участю провідних зарубіжних наукових фахівців, в яких я мала честь і можливість брати участь, як молодий лікар і доповідач. І саме тоді мене вразила його відвертість, відкритість, людяність, щире бажання підтримати і допомогти тим, хто вболіває за розвиток нашої країни.
Для мене Юрій Ілліч залишиться, насамперед великим Вчителем і консультантом моєї докторської дисертації, який власним прикладом вчив нас моральності, професійності, гідності, щирою Людиною з великої літери, до якої завжди можна було прийти за порадою і підтримкою у складній ситуації, а вже потім видатним фахівцем, талановитим керівником, науковцем, що був зразком самовідданого служіння медичній науці. Я дуже щаслива, що мала можливість працювати поряд і спілкуватися з Юрієм Іллічем.
Від перших місяців війни, коли гостро постало питання реабілітації і фізичної і психологічної наших бійців і поранених Юрій Ілліч один з перших відгукнувся на звернення нашого Військово-цивільного медичного штабу і саме в його Інституті профзахворювань на вулиці Саксаганського за підтримки Академії медичних наук було відкрито один з перших центрів з реабілітації наших військових. Зроблено це було оперативно, професійно і за відгуками всіх, хто проходив там реабілітацію – в центрі була створена атмосфера доброти, розуміння, щирості, патріотизму, професійної допомоги нашим пораненим і військовим.
В свої 89 років Юрій Ілліч мав прекрасну пам'ять, свіжість поглядів і швидкість прийняття рішень, дуже вболівав за всі проблеми, які відбувались у вітчизняній системі охорони здоров'я і в Академії медичних наук... Його душа залишалась молодою і активною, всіх нас – його учнів і колег пан Юрій надихав оптимізмом, спокоєм, вірою в розбудову нашої держави.
Таких людей, яким був Юрій Кундієв в Україні – одиниці, і нам буде дуже бракувати вас...
Приношу свої щирі співчуття родині, колегам, друзям і керівництву Академії медичних наук України.
Світла пам'ять про справжнього патріота України, який весь свій земний шлях до останку віддав охороні здоров'я, медицині і людям назавжди залишиться в наших серцях. Цей вірш Ліни Костенко саме про таких людей, як Юрій Кундієв...
Ліна КОСТЕНКО
УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ...
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони – як Атланти,
держать небо на плечах. Тому і є висота.
***
Похорони пройдуть у п'ятницю 20 січня. Попрощатися з Юрієм Іллічем Кундієвим можна з 10.30 до 12.00 у залі Національної академії наук на вул. Володимирській, 53, далі будe панахида.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
