Влада позбавила українців будь-яких законних соціальних ліфтів
Через чотири роки після Революції гідності українці знову позбавлені будь-якої законної можливості суттєво змінити своє соціальне та матеріальне становище.
Бідність та відсутність перспективи консервуються, створюються нестерпні та принизливі умови життя людей. У країні зростає рівень злочинності та ширяться протестні настрої. І це – дуже небезпечно для майбутнього всієї нашої держави.
Подібна ситуація вже була перед Революцією гідності, коли владу в країні захопив один клан. І саме відсутність можливості змінити своє життя іншими методами штовхнула мільйони людей на Майдан.
У прогресивних державах соціальні ліфти – один з найбільш ефективних способів вирішення проблем соціальної нерівності та оновлення правлячих еліт. Вони створюють умови для підняття у соціальній ієрархії найбільш достойних та перспективних представників суспільства незалежно від їхнього соціального походження та матеріального стану.
Демократичні соціальні ліфти, які свідчать про відкритість та зрілість суспільства, існують, насамперед, у бізнесі, політичній діяльності, мистецтві та науці, військовій службі чи правоохоронних органах.
Запорукою успіху в цих видах діяльності, зазвичай, має бути хороша освіта, моральність та непересічні розумові здібності. Але, на жаль, в Україні ці якості не надають переваг, і сьогодні у більшості українців немає шансів без зв'язків, впливових родичів чи втрати моральності вирватися за межі створених рамок та перейти на кілька щаблів вище. І ця нерівність та несправедливість дедалі поглиблюється, прискорюючи виїзд професійної та інтелектуальної еліти за кордон.
Інший вид соціальних ліфтів – участь у революціях, державних переворотах, війнах, злочинній діяльності, завдяки чому людина може дуже швидко злетіти на вершину ієрархії та отримати посаду або бажаний рівень доходів. Адже в моменти, коли соціальний устрій руйнується – піднятися на вершину може будь хто. І сьогодні це – єдині соціальні ліфти, які залишилися для українців.
Отож, не варто дивуватися, що на вулицях панує криміналітет, а в урядовому кварталі не вщухають акції протесту. Якщо держава не створює для людей демократичні соціальні ліфти, починають працювати інші ліфти – непрогнозовані за своїми наслідками, а також моральними і професійними якостями тих, кого вони піднімають у владу.
Сьогоднішня влада отримала свої посади завдяки соціальним ліфтам, що виникли відразу після Революції гідності. До високих кабінетів прийшло чимало талановитих та чесних політиків та управлінців. Але ще більше – непрофесіоналів, крадіїв та негідників.
Через чотири роки в суспільстві, що втомилося від безнадійності, знову виникає спокуса добитися змін шляхом створення революційної ситуації, коли соціальні ліфти знову запрацюють та змінять владу і життя в державі.
Тому для зняття соціальної напруги та недопущення розвалу держави влада має відкрити соціальні ліфти в усіх напрямках, забезпечивши таку можливість зокрема й законодавчо. Боротьба з корупцією та знищення кланових зв'язків в органах влади, створення чесної конкуренції в бізнесі, підвищення престижу вищої освіти – все це має стати для нас головним завданням на сьогоднішній день.
Одним з таких інструментів має стати і мій законопроект про заборону займати державні посади близьким родичам корупціонерів та прийняття єдиного запобіжного заходу для хабарників у вигляді тримання під вартою.
Ми повинні змінити ситуацію і в подальшому серйозно фільтрувати тих, хто претендує на владу в нашій країні. Нам потрібні фахівці, менеджери, науковці з високими моральними якостями. Якщо ж ми будемо й надалі слухати політиканів та вічно мріяти про світле майбутнє – ми ніколи не вирвемося зі свого жалюгідного існування.
Сьогодні соціальний ліфт потрібен для всієї країни. І ми маємо його створити.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
