3 грудня 2018, 15:43

Тишком-нишком та вночі: в Україні протягнули пролонгацію Закону про міжнародні закупівлі

Шулери, шахраї та наперсточники. Тільки так можу назвати тих нелюдей, які тишком-нишком, уночі, протягнули пролонгацію Закону про міжнародні закупівлі до 2020 року під час голосування за бюджет у парламенті. Уся Україна знає, що поставки медикаментів у такий спосіб відбуваються з неадекватним запізненням на 12 – 24 місяці. Кошти виводяться за кордон, а хворі люди просто залишаються без ліків. Медикам керівництво міністерства наказує стулити пельку і мовчати. Інакше – позбавлять роботи, як це показово і цинічно відбулося в онкоцентрі Охматдиту, де саме лікарів, які наважилися сказати правду, звинуватили в усіх смертних гріхах і звільнили. Я наголошую: те, що відбулося вночі, а саме доповнення Прикінцевих положень проекту закону, було внесено з порушенням вимог статей Регламенту ВРУ (116 та 158).

Та шахраям закон не писаний... Я звернулася до голови Комітету ВР України з питань бюджету Андрія Павелка з проханням повідомити, з чиєї саме пропозиції та на яких підставах пропозицію було внесено у проект закону "Про державний бюджет на 2019 рік". Українці мають право знати імена своїх "героїв бюджетної ночі" – тих, кому особисто мають "завдячувати" за те, що вони самі, їхні батьки та діти не отримають у лікарнях життєво необхідних ліків, за які заплатила держава, упродовж наступних двох років. Нагадаю, що за такий "сервіс" (поставок через 12 – 24 місяці після 100-відсоткової передоплати) ми ще сплачуємо міжнародним посередникам винагороду і логістику до 6,5% від загальної суми закупівель, яка на 2019, 2018 і 2017 роки становить по 6 мільярдів гривень, а у 2016-му становила 4 млрд грн. Якщо зробити підрахунок, легко можна бачити, що за неспроможність керівництва МОЗ робити закупівлі через систему ProZorro і виконувати свої функції українці заплатять за ці роки майже 2 млрд грн, а медикаменти отримають "колись".

Як уже наголошувалось, при цьому 450 млн грн в бюджеті на покриття потреб у лікуванні онкохворих дітей ці ж самі "герої" не знайшли. Впевнена, всі вони повною мірою мають нести відповідальність за свої антинародні вчинки і обов'язково будуть притягнуті до відповідальності після того, як в Україні з'явиться справедлива влада.

А поки мусимо чекати на відповідь від них і внесемо їхні імена у книгу народної ганьби.



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Він пішов переможцем

Сьогодні Україна втратила людину, яка стала символом віри, стійкості і відданості своїй державі. Пішов із життя Святійший Патріарх Філарет...

Щастя і щастьоліття

Сьогодні світ говорить про щастя. Його зичать одне одному. Про нього пишуть. Його шукають у великих досягненнях і малих радощах. Але якщо зупинитися на мить і чесно відповісти собі – що саме ми шукаємо, коли говоримо "я хочу бути щасливим"? Можливо, варто почати з простого, але незручного запитання: а чи однаково ми розуміємо це слово? Щастя – це завжди про мить...

Не все варте суперечки

Молодий журналіст приїхав до маленького будинку на краю села, щоб узяти інтерв'ю у чоловіка, якому виповнилося сто років. Його цікавив секрет довголіття...

Прийняття і щастьоліття

Є слово, яке люди часто сприймають неправильно. І тому його бояться. Це слово – "прийняття". Багатьом здається, що прийняти – означає здатися...

Щастьоліття і багатогранність (памʼяті Тараса Шевченка)

Є люди, в яких ніби живе більше одного життя. Вони не вкладаються в одну роль, одну професію, один талант. Їх неможливо описати одним словом...

Крихка памʼять – Memoria fragilis

Є втрати, які приходять раптово і боляче. І є втрати, які тривають довго – день за днем, повільно, невблаганно, і не менш болюче. Деменція належить саме до таких...