3 грудня 2018, 15:43

Тишком-нишком та вночі: в Україні протягнули пролонгацію Закону про міжнародні закупівлі

Шулери, шахраї та наперсточники. Тільки так можу назвати тих нелюдей, які тишком-нишком, уночі, протягнули пролонгацію Закону про міжнародні закупівлі до 2020 року під час голосування за бюджет у парламенті. Уся Україна знає, що поставки медикаментів у такий спосіб відбуваються з неадекватним запізненням на 12 – 24 місяці. Кошти виводяться за кордон, а хворі люди просто залишаються без ліків. Медикам керівництво міністерства наказує стулити пельку і мовчати. Інакше – позбавлять роботи, як це показово і цинічно відбулося в онкоцентрі Охматдиту, де саме лікарів, які наважилися сказати правду, звинуватили в усіх смертних гріхах і звільнили. Я наголошую: те, що відбулося вночі, а саме доповнення Прикінцевих положень проекту закону, було внесено з порушенням вимог статей Регламенту ВРУ (116 та 158).

Та шахраям закон не писаний... Я звернулася до голови Комітету ВР України з питань бюджету Андрія Павелка з проханням повідомити, з чиєї саме пропозиції та на яких підставах пропозицію було внесено у проект закону "Про державний бюджет на 2019 рік". Українці мають право знати імена своїх "героїв бюджетної ночі" – тих, кому особисто мають "завдячувати" за те, що вони самі, їхні батьки та діти не отримають у лікарнях життєво необхідних ліків, за які заплатила держава, упродовж наступних двох років. Нагадаю, що за такий "сервіс" (поставок через 12 – 24 місяці після 100-відсоткової передоплати) ми ще сплачуємо міжнародним посередникам винагороду і логістику до 6,5% від загальної суми закупівель, яка на 2019, 2018 і 2017 роки становить по 6 мільярдів гривень, а у 2016-му становила 4 млрд грн. Якщо зробити підрахунок, легко можна бачити, що за неспроможність керівництва МОЗ робити закупівлі через систему ProZorro і виконувати свої функції українці заплатять за ці роки майже 2 млрд грн, а медикаменти отримають "колись".

Як уже наголошувалось, при цьому 450 млн грн в бюджеті на покриття потреб у лікуванні онкохворих дітей ці ж самі "герої" не знайшли. Впевнена, всі вони повною мірою мають нести відповідальність за свої антинародні вчинки і обов'язково будуть притягнуті до відповідальності після того, як в Україні з'явиться справедлива влада.

А поки мусимо чекати на відповідь від них і внесемо їхні імена у книгу народної ганьби.



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Крихка памʼять – Memoria fragilis

Є втрати, які приходять раптово і боляче. І є втрати, які тривають довго – день за днем, повільно, невблаганно, і не менш болюче. Деменція належить саме до таких...

"Не спи"

Я знаю людину, яка не спить. Ви, мабуть, також? Мій друг воює з перших днів. Захищає, вивозить, рятує. Кілька разів був контужений. І щоразу повертався назад – не з бажання довести щось, а з внутрішнього відчуття відповідальності...

Всім сильним присвячується

Останніми роками ми дедалі частіше читаємо короткі повідомлення, від яких холоне всередині: "Раптово помер... Серце зупинилося. Агресивна онкологія...

Вдячність і щастьоліття

Qui gratus est, felix est (Хто вміє дякувати – той щасливий) Я пам'ятаю себе зовсім маленькою і мамин голос: - Оля, скажи "дякую". Я ще не усвідомлювала значення цього слова...

SILENTIUM

"Keeping silent is also a way of speaking." (Мовчання також є способом спілкування) Мартін Хайдеггер Ми звикли уявляти тишу як відсутність звуку...

Щастьоліття

Я довго вагалася, чи маю право писати цей текст саме зараз, коли триває війна. Коли щоденні новини не залишають простору для абстрактних роздумів...