2018: мій рік у законопроектах, ініціативах та громадській активності

Добігає кінця 2018-й. Настав час підбивати підсумки. Для нас, українців, рік був нелегким і досить непростим. Та водночас дуже важливим. Особисто для мене він був сповнений співпрацею з фаховими професіоналами, радував продуктивними ідеями та плідною діяльністю. Запам'ятався також, як і кілька попередніх, – боротьбою із псевдореформами та жорстким протистоянням.

Не все задумане вдалося зробити та втілити в життя, але чимдалі я продовжую свою боротьбу із системою корумпованих політичних еліт, тим більше впевнююсь: доволі прості та чіткі кроки можуть швидкими темпами змінити нашу країну на краще.

Законотворчість

Від початку лютого 2018 року Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров'я, який я очолюю, зареєстрував 23 проектів законів і постанов. Я була першим автором і підписантом 12-ти з них. Парламент ухвалив два надзвичайно важливі законодавчі акти. Один із них стосується розбудови ефективної та безпечної системи трансплантації органів в Україні. Цей проект закону було ухвалено у травні. Він відповідає передовим міжнародним стандартам і розроблявся майже три роки із залученням найкращих фахових експертів із різних галузей.

День, коли закон підписав Президент, мав би стати точкою відліку для порятунку життя тисяч українців. Але не так сталося, як гадалося. Реалізація закону відтерміновується і досі. У МОЗ та Кабміні не встигли розробити нормативно-правові акти для впровадження системи трансплантації з 1 січня 2019 року, а отже, українці, які потребують пересадки органів невідкладно, адже для них це питання життя і смерті, на жаль, можуть не дочекатися моменту, коли можновладці все ж таки наважаться виконати свою роботу. Завдяки впровадженню в дію нової системи трансплантації ми могли б (і зможемо у перспективі) забезпечити потреби всіх українців у пересадці органів буквально за два роки (по 5 тисяч людей щорічно). При цьому новий закон унеможливлює існування так званих чорних трансплантологів. Для порятунку життя людей уряду та профільному міністерству потрібно якнайшвидше розробити необхідну правову базу, створити єдиний реєстр реципієнтів, систему моніторингу потенційних донорів, підготувати трансплант-координаторів, забезпечити лікарні необхідним обладнанням та впровадити прозору схему отримання згоди громадян на посмертне донорство.

Також цьогоріч ухвалено надзвичайно важливий закон, який зобов'язує МОЗ забезпечити вільний доступ до всіх результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів. Відтепер українці знатимуть про побічні ефекти від нових ліків. Раніше законодавство забороняло доступ до цих результатів. Це дає можливість вирішувати питання щодо вибору медикаментів на підставі об'єктивних даних про рівень доведеності їх ефективності та безпечності.

Цьогоріч я також була серед ініціаторів внесення змін до Закону "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя". Зараз він готується на повторне перше читання. Чому це так важливо? Бо реальної відповідальності за продаж небезпечних медикаментів, продуктів харчування, за стан дитячих таборів відпочинку і медзакладів наразі в нашій країні не несе ніхто. Завдяки нововведенням, котрі прописані в проекті закону, ми перекладемо функції, що раніше виконувала СЕС, на державні органи, які вже існують. Буде створено належний контроль та визначені конкретні відповідальні за санепідбезпеку. Законопроект передбачає також оперативні механізми забезпечення вакцинами при загрозі епідемій чи масових отруєнь. Ми покладемо край небезпеці, коли люди вмирають від промислового ботулізму чи страждають від масових отруєнь.

Ще 17 моїх законопроектів очікують свого розгляду та опрацьовуються у профільних комітетах. Ідеться, зокрема, про проект закону щодо впровадження в Україні загальнообов'язкового медичного страхування. Я неодноразово наголошувала на необхідності цього кроку – створення рівного доступу до якісних медичних послуг усіх українців, незалежно від їхнього фінансового стану. Однак і досі моя ініціатива не знайшла підтримки. Це невигідно можновладцям та міжнародним донорам, чиїм інтересам надаються переваги і чиї інтереси нині є пріоритетними. Із запровадженням обов'язкової страхової медицини зникне мотивація до скорочення кількості лікарень та професійних медиків, уряд не зможе і надалі заощаджувати кошти на здоров'ї людей. Онкохворі, пацієнти, котрі мають серцево-судинні хвороби та цукровий діабет, будуть повністю забезпечені ліками від держави. Так само, як і решта людей, які мають інші захворювання.

За цей рік я надала 31 поправку до законопроектів. До речі, тішить те, що всі вони були враховані. Я також подала 24 депутатських запити, десятки разів виступала в парламенті на захист інтересів людей, особисто ініціювала 12 круглих столів на актуальні теми та провела більш як 20 зустрічей із послами країн ЄС, міжнародними експертами в медичній галузі, представниками ООН в Україні та іншими діячами. Крім того, протягом року я брала участь у роботі понад 100 конференцій, форумів та нарад.

Робота у комітеті

У 2018 році Комітет ВР з питань охорони здоров'я провів 28 засідань. Кілька з них були виїзними – в "ОХМАТДИТі" (через численні звернення щодо майже повної призупинки операцій із трансплантації кісткового мозку дітям, про що я вже неодноразово говорила у своїх зверненнях до п. Гройсмана), а також у Харкові, де члени комітету ознайомилися з досвідом організації меддопомоги онкохворим у регіоні. За цей рік комітет опрацював та підготував до розгляду у ВР 23 законопроекти (з-поміж яких його було визначено головним), а також опрацював понад 40 законопроектів та надав пропозиції до профільних комітетів. Протягом 2018-го до порядку денного сесій було включено понад 30 законопроектів, які комітет рекомендував до розгляду та ухвалення Верховною Радою. Вони стосувалися реформування системи медичного обслуговування, фінансування галузі охорони здоров'я, надання домедичної допомоги, посилення соціальних гарантій працівників у цій сфері, розбудови програми заходів щодо поліпшення громадського здоров'я та розроблення інших дієвих заходів щодо важливих питань у галузі медицини та безпосередньо кожного пацієнта.

Незважаючи на постійні звернення Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я до Погоджувальної ради (двічі на місяць протягом року) щодо необхідності розгляду підготовлених законопроектів, переважна більшість із них не виносилася на розгляд парламенту. Комітет також неодноразово звертався до Голови Верховної Ради з проханням щомісячно планувати "День охорони здоров'я" для забезпечення розгляду відповідних законопроектів. Однак жодного разу у 2018-му такий тематичний день не проводився.

Комітет брав активну участь у роботі над Законом про Державний бюджет на 2019 рік. Його члени подали, зокрема, 19 пропозицій, що були орієнтовані на збільшення фінансування сфери охорони здоров'я до рекомендованого ВООЗ рівня – не менше, ніж 5% ВВП. Але цього зроблено не було. За результатами розгляду проекту у першому читанні було враховано, на жаль, частково лише 5 пропозицій комітету.

За цей рік комітет проводив багато заходів, спрямованих на популяризацію ранньої діагностики та профілактики різних хвороб, таких, як глаукома, діабет та туберкульоз. Спільно з громадською організацією "Стоп: меланома" та Українською асоціацією дерматоскопії шкіри проводився День профілактики меланоми у Верховній Раді та інші заходи. За рік комітет опрацював понад 3,5 тисячі звернень.

Збереження людського потенціалу

Цьогоріч у стінах парламенту я представила свою Стратегію збереження людського потенціалу України. Це абсолютно чіткий і покроковий план, заснований на міжнародних успішних кейсах, а також глибоко опрацьованих особисто мною механізмах, які допоможуть зберегти українську націю. Це – найболючіше питання нашої держави, адже щорічно нас стає менше на 200-300 тисяч осіб. При таких існуючих темпах смертності і народжуваності наша нація зникне через 180 років. Причому цей показник навіть не враховує від'ємних міграційних процесів, оскільки такої об'єктивної статистики у нашій державі просто немає.

У таких умовах відродження економіки, збільшення ВВП, гарантування безпеки кордонів держави стають просто неможливими. За оцінками фахівців, в Україні залишилося близько 34-36 мільйонів людей. На жаль, точної цифри ми не знаємо. Тож маємо негайно виправляти цю ситуацію. Зокрема, я вважаю, що в Україні потрібно впровадити досвід Польщі та Ізраїлю з використання телекардіомоніторингу, створити всеукраїнську мережу мобільних діагностичних центрів, збільшити фінансування медичної сфери до рівня, як мінімум, 5 % ВВП та зробити багато інших нагальних кроків.

Боротьба за впровадження обов'язкового медичного страхування

Управлінська криза в МОЗ стрімко поглиблюється. Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров'я вже неодноразово визнавав роботу МОЗ незадовільною, але керівництво Кабміну покриває свавілля можновладців. Україні потрібна справжня реформа на засадах загальнообов'язкового державного медичного страхування. І я неодноразово вимагала від керівництва ВР внесення на розгляд парламенту відповідного проекту закону, який був зареєстрований ще у серпні 2016 року. Але він і досі блокується лобістами приватного бізнесу.

Зараз у країні відбувається фактичне впровадження платної медицини для громадян, більшість з яких перебуває за межею бідності. Я вважаю це злочином проти українського народу. Ми маємо піти шляхом усіх розвинутих країн – впровадити загальнообов'язкове медичне страхування та забезпечити оплату медичних послуг за рахунок страхових внесків. Чим довше ми будемо відкладати ухвалення цього рішення, тим більше людей буде й надалі помирати від недоступності лікування. Страховий фонд має бути державним, і держава має гарантувати збереження страхових внесків. При цьому, за працюючих громадян сплачувати внески мусять роботодавці, а за пенсіонерів, дітей, людей з інвалідністю та малозабезпечених – держава. Це абсолютно дієва та реальна система, яка дуже невигідна можновладцям та міжнародним донорам. Але повна зміна політичних еліт, я переконана, змінить цю ситуацію.

Боротьба за справедливий бюджет

Я неодноразово повторювала, що бюджет на 2019 рік став бюджетом геноциду українців. Недофінансування в медичній сфері сягнуло таких масштабів, що сотні тисяч тяжкохворих залишаться без медичної допомоги. Так, якщо на гарантований безоплатний мінімальний пакет медичних послуг нині потрібно не менше, ніж 5 % ВВП, то влада спромоглася виділити в бюджеті на 2019 рік на всю медицину близько 3 % ВВП. Недофінансування онкохворих дорослих у цьому бюджеті становить 50 %, дітей – 40 %. І така страшна ситуація – з багатьох програм. Боротьба не припиняється, і в наступному році моя команда обов'язково вимагатиме збільшення видатків на охорону здоров'я.

Громадська діяльність

Понад 20 років я присвячую себе різним благодійним та громадським проектам. Ще в юності я зрозуміла важливий принцип демократії: якщо хочеш щось змінити – бери відповідальність на себе. Горизонтальні реформи, єднання українців в умовах війни і слабкої вертикалі влади є єдиною запорукою зміцнення країни.

Цього року, зокрема, збулася моя мрія. Я стала ініціатором створення навчально-тренувального Центру домедичної підготовки на базі Національної академії внутрішніх справ України. Завдяки моїм домовленостям із керівництвом НАТО нам вдалося після підготовки тренерів в Україні організувати їхнє навчання в Румунії. Протягом трьох місяців вони проходили підготовку за стандартами НАТО і тепер готові навчати поліцейських та пожежників по всій країні.

Для запобігання виїзду лікарів з України я брала участь у попереджувальному страйку медиків біля Кабміну, Верховної Ради України та Адміністрації Президента, а також неодноразово зверталася до керівництва країни з вимогою погасити заборгованість по зарплатах медпрацівників.

Я продовжувала координувати діяльність Громадської платформи "Люди допомагають людям", яка надає матеріальну та моральну підтримку сім'ям, котрі внаслідок війни залишилися без годувальника. Загальна сума донорської допомоги понад 350 сім'ям наразі становить вже понад 6,5 мільйона гривень.

Спільно із спеціалістами з Гарвардського університету ми ініціювали масштабний проект, спрямований на зниження дитячого травматизму від термічних та хімічних опіків в Україні. У лютому я проводила міжвідомчий круглий стіл за участі міжнародних експертів, представників від кожної області та профільних міністерств, де було визначено дорожню карту з реалізації цього проекту.

З метою зменшення смертності від онкологічних хвороб я вчергове провела Всеукраїнський день діагностики меланоми та огляди у Верховній Раді України. Загалом, за 10 років роботи ініційованої мною програми "Стоп: меланома" нам вдалося скоротити смертність від цієї небезпечної пухлини на 15 %.

Я здійснювала контроль та координацію роботи єдиної державної системи ДНК-ідентифікації загиблих під час проведення АТО, завдяки якій від початку війни вдалося ідентифікувати понад 500 загиблих і зниклих безвісті людей, а всі їхні родини отримали підтримку і допомогу від держави. У вересні, зокрема, я ініціювала круглий стіл щодо шляхів вдосконаленням системи ДНК-ідентифікації зниклих безвісті і загиблих.

У листопаді за моєї ініціативи платформа "Люди допомагають людям" розпочала всеукраїнський проект "День діагности діабету" з метою раннього виявлення цієї страшної хвороби. Ми також заснували ландшафтний сквер "Вдячності" на території Київського міського клінічного онкологічного центру разом із пацієнтами, волонтерами, учасниками та ветеранами АТО, представниками благодійних фондів та громадських організацій, які опікуються онкохворими людьми.

За моєї ініціативи у травні вперше в історії незалежної України жіночі громадські організації об'єдналися у Міжнародну асамблею матерів та зібралися на свій перший з'їзд із нагоди Міжнародного дня матері. Понад 600 делегатів з усіх куточків нашої держави шукали шляхи виходу з кризи та ділилися своїм баченням подальшого розвитку країни як соціально справедливої держави.

Також я організовувала безкоштовні екскурсії для дітей-сиріт, дітей з особливими потребами та дітей ветеранів АТО до Музею української домашньої ікони "Радомисль". Як голова громадської платформи "Люди допомагають людям" за рік я нагородила близько 500 військових медиків, а також медиків, які працюють із цивільним населенням. Крім того, у 2018 році мною було продовжено важливу ініціативу – нагородження матерів загиблих воїнів України народною відзнакою "Орден матері бійця АТО". У більшості регіонів вже нагороджено понад 1000 матерів полеглих Героїв.

Я радію з того, що цьогоріч нам вдалося провести всеукраїнський музичний фестиваль "Музика Шопена під відкритим небом", в якому взяли участь понад 20 молодих обдарованих піаністів, а також відомі в Україні та поза її межами солісти Національної філармонії України. А в липні ми провели ще один культурно-мистецький захід – унікальне етно-шоу "Аристократична Україна", яке стало майданчиком для відкриття нових талантів.

І наприкінці коротко додам, що цьогоріч я також захистила докторську дисертацію з філософії на тему збереження української домашньої ікони. До цього моменту я йшла багато років, бо почала рятувати домашні ікони ще на початку 90-х. За безцінь їх продавали на барахолках або викидали на смітники. Тоді я ще не знала, що вони відкриють переді мною справжню душу нашого народу. А також цьогоріч я підготувала до успішного захисту кандидатської свого першого аспіранта. Тема його роботи стосується телемедицини.

Висновки

Ми маємо нині говорити не про успішність чи неуспішність реформ. Ідеться про елементарне виживання і збереження української нації. І це – не міфічна загроза з далекого майбутнього, а життєво важливе питання вже зараз. Ми маємо чітко розуміти, що реформа охорони здоров'я – це лише інструмент для збереження життя нації! Нам потрібно зберегти людський потенціал, побудувати сучасну систему соціального забезпечення і соціально справедливий державний устрій. Ми маємо сказати чесно: наша держава хвора. Симптомів цього захворювання багато: корупція, популізм, невігластво. Але основна хвороба – це несправедливість. І я чітко знаю, як це виправити. Впевнена: разом із моєю командою ми переможемо у боротьбі за гідну, розвинену і щасливу країну!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.