19 лютого 2019, 12:47

Війна з Росією може тривати ще десятиліття

Коли у 1991 році розпався Радянський Союз, всі більш менш серйозні аналітики розуміли, що війна України з Росією – це лише питання часу.

Мирне розлучення справляло гарне враження лише зовні, але фахівці усвідомлювали, що руйнація імперії не тільки не розв'язала геополітичні протиріччя, які склалися за останні 50 років у Європі, але й породила нові.

Росію після 1991 року можна було порівняти з Німеччиною після Версальського договору, яка зазнала принизливої поразки та втратила величезні території. Обидві країни прагнули реваншу, і в обох виник величезний запит на фюрера, який поверне все втрачене назад.

Для Кремля втрата України – це не просто втрата стратегічної з усіх точок зору території. Це повна руйнація того ідеологічного фундаменту, на якому базувалася вся політика Росії в останні кілька століть. Третій Рим, захисниця і об'єднувач слов'ян, головна православна країна світу, що веде свій родовід з Києва...

Але мало того, що більшість слов'янських країн втекли подалі від Москви до Євросоюзу та НАТО, ще й їхня древня духовна столиця – Київ – також вирішила йти власним шляхом. Такий поворот залишав їх без історії, без роду-племені, без морального права на домінування у слов'янському та православному світі.

А тому питання війни, яка б мала остаточно ліквідувати українську державність та назавжди закрити це питання, було лише справою часу. І ось цей час настав...

П'ять років – це величезний термін для війни. Обидві світові війни для нашої країни тривали менше. Але наша війна може тривати далі ще 5, 10 і більше років, бо в Кремлі, мабуть, щиро вірять, що рано чи пізно зможуть зламати українські еліти та домовитися з нашими олігархами про умови "м'якої" капітуляції.

Війна може закінчитися тільки у двох випадках. Або наші олігархи здадуть нас Кремлю, або ми створимо таку систему, такі інституції, коли вектор розвитку країни більше не залежатиме від персоналій, і у Кремлі усвідомлять подальшу безперспективність їхньої політики щодо України та переглянуть свої стратегічні плани.

Створити таку систему ми зможемо лише за однієї умови – відсторонення олігархів від влади, очищення держапарату від їхніх маріонеток та повної зміни політичних еліт. Адже коли країною керуватимуть не окремі всесильні люди, а широкі народні маси, чия воля втілена у державних інституціях, то й тиснути не буде на кого. А проти цілого народу не повоюєш.

Тому напередодні виборів я хочу, щоб всі, нарешті, зрозуміли: найбільшою загрозою для національної безпеки України є внутрішній фактор – прогнила і корумпована олігархічна система, яка може поховати нашу державність та незалежність в один момент. І тільки зламавши її ми зможемо гарантувати Україні свободу, процвітання і життя.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Крихка памʼять – Memoria fragilis

Є втрати, які приходять раптово і боляче. І є втрати, які тривають довго – день за днем, повільно, невблаганно, і не менш болюче. Деменція належить саме до таких...

"Не спи"

Я знаю людину, яка не спить. Ви, мабуть, також? Мій друг воює з перших днів. Захищає, вивозить, рятує. Кілька разів був контужений. І щоразу повертався назад – не з бажання довести щось, а з внутрішнього відчуття відповідальності...

Всім сильним присвячується

Останніми роками ми дедалі частіше читаємо короткі повідомлення, від яких холоне всередині: "Раптово помер... Серце зупинилося. Агресивна онкологія...

Вдячність і щастьоліття

Qui gratus est, felix est (Хто вміє дякувати – той щасливий) Я пам'ятаю себе зовсім маленькою і мамин голос: - Оля, скажи "дякую". Я ще не усвідомлювала значення цього слова...

SILENTIUM

"Keeping silent is also a way of speaking." (Мовчання також є способом спілкування) Мартін Хайдеггер Ми звикли уявляти тишу як відсутність звуку...

Щастьоліття

Я довго вагалася, чи маю право писати цей текст саме зараз, коли триває війна. Коли щоденні новини не залишають простору для абстрактних роздумів...