Емоційне вигорання може стати новою "епідемією" людства
У вас є відчуття що ви стали менш продуктивно працювати? Відчуваєте, що енергії в організмі не вистачає? Чи, можливо, ви взагалі хочете тікати світ за очі від своєї повсякденної роботи?
Увага! Це симптоми так званого хронічного професійного стресу, або іншими словами це – емоційне вигорання.
Як відомо, психологи ще в 1974 році дали визначення, що синдром емоційного вигорання це наростаюче емоційне виснаження. В радянські часи це називали – "згоріти на роботі"
Ми всі чудово розуміємо, в які часи ми живемо – щоб виживати, ми віддаємо всі сили роботі, майже не залишаючи часу на позитив. Результат – тотальний стрес. І це соціальне явище, без перебільшення, має досить сумні наслідки у всіх сферах життя людини.
Згідно з опитуванням працюючого населення, яке було проведене в 2017 році, більше половини українців страждають від емоційного вигорання, і лише 5% від опитаних не відчували на собі ознаки цього синдрому. більше половини українців страждають від емоційного вигорання, а це свідчить про серйозність існування синдрому в нашому суспільстві.
Хочеться зауважити, що емоційне вигорання часто зустрічається у людей, що мають певні особливості характеру, наприклад, максималізм, бажання робити все ідеально правильно, підвищена відповідальність і схильність жертвувати власними інтересами та мрійливість, яка, на жаль, іноді веде до неадекватної оцінки своїх можливостей і здібностей.
Серед причин виникнення емоційного вигорання називають наступні: одноманітність повторюваних дій, напружений ритм, недостатнє заохочення праці (матеріальне і психологічне), регулярна незаслужена критика, неясна постановка задач та почуття недооціненості або непотрібності.
Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) включила цей розлад до переліку Міжнародної класифікації захворювань 10-го перегляду, відповідне рішення було ухвалене під час 72-ї сесії Генеральної Асамблеї охорони здоров'я
В Україні Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду є офіційним документом і затверджена наказом МОЗ України від 08.10.1998 р. N297, тому в Україні синдром емоційного вигорання автоматично тягне за собою його офіційне визнання.
Треба зазначити, що специфічного лікування цього симптому в Україні поки що не розроблено. Зараз ця недуга може лікуватися психологом або психотерапевтом за методиками, що застосовуються при депресіях та інших розладах психіки і поведінки, пов'язаних з соціальними проблемами. А зважаючи на те, що соціальна напруга в суспільстві зростає та, беручи до уваги той факт, що на цю недугу не завжди звертають уваги і не вважають за потрібне починати лікування, необхідно щоб МОЗ України додав цю нозологію до україномовного варіанта МКХ-10 та розробив для неї галузеві стандарти лікування.
Вважаю за необхідність проводити просвітницьку роботу для населення. Люди повинні знати якомога більше інформації щодо того, як розпізнати цей синдром, що робити, коли діагностується емоційне вигорання і як цьому запобігти, тому що це може стати новою "епідемією".
Людський капітал – це найцінніше що є у держави, і ми повинні робити все можливе, щоб українці працювали в гідних умовах, отримували доступ до якісної медичної допомоги та відчували себе щасливими у своїй державі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
