Війна з коронавірусом
На початку ХХ століття перша світова війна поставила жирну крапку у своїй кривавій історії спалахом іспанського грипу ("іспанки"). За приблизними оцінками, він забрав 100 млн людських життів. І ось на початку ХХІ століття світ проходить чергове випробування на міцність. Епідемія COVID-19 закриває міста, розхитує фінансові ринки та позбавляє життя людей по всьому світу.
Про необхідність карантину вже сказано багато. І я підтримую жорсткі обмеження соціальних контактів. На жаль, це єдиний шлях не допустити колапсу в замученій "псевдореформаторами" системі охорони здоров'я.
Але є не менш важливі речі, на які варто звернути увагу.
Що таке пандемія? Це війна – між людством і збудником хвороби.
А що потрібно робити під час війни?
Перше – мобілізація всіх тих, хто може чинити спротив. Насамперед потрібно створити мобілізаційний реєстр з інформацією про готових узяти участь у роботі та ротаціях медиків. Знати всіх поіменно – скільки їм років, де вони живуть, де працюють, який у них стаж (досвід) та рівень кваліфікації.
Чому це надзвичайно важливо? Для того, щоб забезпечити оптимальну роботу медиків.
Друге. Для уникнення втрат серед медиків, їх "вигорання" та втоми потрібно створити вахтові лікарські бригади. Вони мають заступати на вахтову роботу в дві зміни на один місяць. Їм не можна повертатися додому, адже вони будуть приносити ризик інфікування своїм рідним. Тому і жити і працювати цей місяць мають в лікарні.
Як саме побудувати вахту? Пропоную використати досвід Ізраїлю. Там при найтяжчих ситуаціях медикам заборонено працювати понад 12 годин на добу. Тобто одна зміна працює 12 годин – інша 12 годин відпочиває. Потім вони міняються місцями.
Через місяць ці бригади медиків мають піти на двотижневий карантин. І лише потім вони зможуть поїхати додому.
Третє. У корпусах лікарень, вільних від інфекційних хворих, мають бути створені умови проживання та харчування для вахтових бригад медиків. Це дозволить забезпечити оптимальний режим їхньої роботи, а також уникнути розповсюдження інфекції серед їхніх близьких та рідних. І зрештою – запобігти втратам життя серед медиків.
Четверте. Під час епідемій без належної й достовірної інформації починається паніка, розповсюдження фейків та істерія. Для її запобігання потрібно відкрити в інтернеті загальноукраїнський реєстр хворих по кожному місту. Вносити туди інформацію про госпіталізовану людину, її місце перебування, стан її здоров'я. Можливо, не прізвище та ім'я, а спеціальний код, відомий лише родині пацієнта.
Інформація про поточний стан пацієнтів має оновлюватися двічі на день і бути доступною. Це потрібно також і для того, щоби не перевантажувати лінії телефонів у закладах охорони здоров'я і не створювати інформаційний колапс.
П'яте. Створити загальноукраїнську та регіональні "групи планування захворюваності". Вони мають на підставі математичного аналізу прогнозувати подальший перебіг пандемії в країні.
Це дасть відповідь на важливе питання: скільки додаткових ліжок нам потрібно буде підготувати наступного дня чи наступного тижня, скільки нових медиків планово залучити до роботи.
На підставі аналізу сил та засобів ми будемо максимально підготовлені до найгірших сценаріїв розвитку подій.
Правильна організація роботи дозволить утримати рівень смертності від коронавірусу до середньоєвропейського. У разі ж провалу підготовчих етапів ми будемо мати великі втрати як серед населення, так і серед медиків.
Варто зазначити іще ось що. Нинішній рівень матеріального заохочення медичних працівників абсолютно не відповідає тим ризиками, які існують сьогодні і існуватимуть у найближчому майбутньому. Якщо держава не хоче залишитися без кваліфікованих медиків, Президент України та новообраний голова МОЗ мають забезпечити їх відповідним матеріальним заохоченням, а головне – соціальними гарантіями.
Вже навіть не підлягає обговоренню, що всі бійці з коронавірусом мають бути забезпечені медикаментами і засобами захисту. І не лише масками й рукавичками, але також повноцінними захисними костюмами, які дозволять унеможливити інфікування.
Тепер щодо пересічних громадян – як вести з ними роботу і як їм належить поводитися під час пандемії COVID-19?
До відома громадян мають бути донесені номера гарячої лінії та алгоритми дій у разі підозри на захворювання коронавірусом.
Ні в якому разі хворі не мають відвідувати сімейного лікаря! Сімейні лікарі наразі не підготовлені до прийому хворих.
Не мають такі хворі йти і в звичайні лікарні. Інакше лікарня ризикує закритися на карантин і не зможе надавати допомогу іншим, не інфікованим.
Що ж до наших можновладців, то вони мають нарешті усвідомити: система охорони здоров'я – це головна стратегічна галузь, яка зберігає людський потенціал країни. І в цю галузь потрібно інвестувати.
За сто років людство зробило величезні кроки вперед у медицині. Завдяки наявним технологіям, за умови професійної координації дій ми зможемо вийти переможцями з цієї битви. Людство викине цей вірус на смітник історії, як ми це робили з віспою або чумою.
Але лише в результаті спільної роботи всіх країн світу ми зможемо пройти через всі нинішні негаразди. 2020-й рік має закінчиться новим витком еволюції цивілізації, а не її падінням.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
