Колапс наближається...
10000 уражених COVID-19 щодоби – абсолютно реальна для України перспектива в найближчі дні й наступні тижні.
Ціна, яка буде заплачена за безвідповідальність влади – тисячі життів, які ще сьогодні все ще можна зберегти.
Ліжок може вистачити. Можна розгорнути додаткові лікарні в виставкових центрах і павільйонах.
Але бракуватиме досвідчених медсестер і лікарів – їхніх рук, знань і досвіду.
А ще – вчасно призначеного і правильно підведеного кисню. Бо в руках невігласів навіть кисень може стати вбивцею.
Влада зможе мобілізувати студентів медичних вузів. Але чи зможуть вони взяти на себе повноцінну відповідальність за життя хворого?
Чому сьогодні має бути страшно?
(Йдеться не про паніку, а про той розумний холодний страх, який має пробудити у нації інстинкт самозбереження і мобілізувати відповідальність кожного – чи то лікаря, чи звичайного громадянина).
Тому, що медики по всій країні просто і тихо "вигорають", живучі і працюючи багато років в ганебних умовах фізичної, моральної і духовної неповаги, елементарного безгрошів'я і жебрацтва.
"Самі обирали свій шлях" – напишуть деякі в коментах під моїм постом у Facebook.
Самі обирали, так. Але повагу до професії, що має проявлятися в тому числі в забезпеченні належних умови праці і розрахуванні можливостей лікарів та їхнього робочого навантаження ніхто не відміняв.
Що таке "професійне вигорання"?
Це такий собі професійний ПТСР – як на війні, тільки в мирному житті, на своєму робочому місці...
Перша ознака перевтоми і професійного "вигорання" медсестри і лікаря – спокійні і холодні очі, відсутність емоцій на обличчі і байдужість до всіх проблем навколо і до стану пацієнта також.
Ця байдужість для когось з хворих зробить неможливою якісну і вчасну медичну допомогу.
Ну, не добігли включити кисень... Ну, не добігли зробити укол... Комусь це буде коштувати життя.
Що може і мусить зробити держава, аби запобігти "вигоранню" лікарів або хоча би зменшити його ризик? Що може зменшити ризик повторного впровадження повного карантину і повного лок-дауну?
1. НЕГАЙНО заборонити всі масові заходи по всій країні. За порушення мають бути не штрафи, а кримінальна відповідальність.
2. НЕГАЙНО повернути учбові заклади на дистанційне навчання (школярі і студенти є безсимптомними носіями хвороби).
3. Впровадити сімейний карантин вихідного дня (під час вихідних дозволити бути лише з родиною).
Якщо це буде зроблено, то лікарям буде легше виконувати свої обов'язки. А крім того, вже тижнів за два можна буде очікувати зменшення темпів зростання і розповсюдження інфекції.
Якщо це не буде зроблено – за тих же два тижні буде зовсім інша картина.
І черги стоятимуть не тільки в лікарні, але також у похоронні бюро.
P. S. Цей текст – не про паніку, не про страх. Цей текст про дії, що можуть уже сьогодні вплинути на завтрашній розвиток подій, змінити майбутнє на більш позитивне й дати нам шанс!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
