Вона сьогодні потрібна, як ніколи

Ліні Василівні Костенко – 91 рік. Здається, українці звикли, що вона була і є завжди тут і поруч – як британці звикли до Її Величності королеви.

Ліна Костенко народилася у важчі часи для України. Майже десять років по втраті незалежності. Потім розкуркулення, чистки, заслання, Великий Терор... Ідеологічний диктат більшовизму...

Мало хто вистояв. Ліна Костенко була однією з них. Вона вміла і вміє лише те, у що вірить. Мабуть саме тому її голос звучав сильно, ламав кригу страху, кликав до опору – якщо не відкритого, то внутрішнього.

І саме тому Ліну Костенко можна вважати однією з архітекторів української незалежності. Хоча вона не брала участь у жодній політичній партії, але допомагала (принаймні там, тим, хто хотів цього), звільнити свій розум. Адже вільна країна починається з вільних людей.

Зараз Україна переживає важкі часи. І диктатури ніби немає, і комунізм уже відійшов у минуле. Але є зовнішня агресія і внутрішня небезпека реваншу.

Є "велике мискоборство" у владі на всіх рівнях. Є людська зневіра. Є і неприхований відчай.

І саме тому Україна потребує Вашого голосу, Ліно Василівно, Вашого слова.

Потребує може навіть більше, ніж років сорок-п'ятдесят тому.

Потребує віри і надії.

Потребує Вас, зрештою.

Причому не лише ті, хто чекав на вихід Ваших нових віршів, хто читав і переписував їх ночами в 1970-х, але також їхні нащадки – діти, внуки. А це не одне і навіть не два покоління. Це вже ціла нація.

Тому бажаю Вам і прошу Вас – хай Ваші поетичні рядки звучать на весь голос! Натхнення Вам, витримки і головне – здоров'я!

З Днем Народження, дорога Ліно Василівно!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.