Аристократична мода в осінньому Замку

Зазвичай наш традиційний фестиваль етнічної моди – етно-фешн-шоу "Аристократична Україна" проходить влітку. Цього разу він відбувся 25 вересня. І наші вишукані моделі, які презентували високу українську моду від найкращих українських дизайнерів, дефілювали в Камінній залі під звуки етно-попу та тріск дров у каміні. Таким чином, цьогорічна "Аристократична Україна" (уже п'ята за рахунком – у певному сенсі, маленький ювілей) проходила в більш затишній, навіть камерній атмосфері.

Приємно було усвідомлювати, що наш фестиваль етно-моди викликає цікавість не лише у української публіки. Справжнім сюрпризом стало прибуття того дня до Замку Надзвичайного і Повноважного посла Республіки Індія в Україні, пана Партха Сатпатхі. Пан посол був вражений розмаїттям етнічних мотивів, використаних нашими модельєрами. Він зауважив, що в його країні етнічний одяг і досі користується значною популярністю. Індійські жінки, зокрема, залюбки носять сарі – традиційне вбрання, що являє собою відріз легкої тканини довжиною до 5 метрів, що обмотується навколо тіла.

Цього року, окрім професійних дизайнерів, у фестивалі "Аристократична Україна" брали участь дизайнери-аматорки. Їхня творчість зазвичай обмежується пошиттям етнічного вбрання для родини, друзів і знайомих. Однак саме вони є хранителями давніх народних традицій в одязі.

Це Ірина Шишковська і Тетяна Ковальчук.

За словами пані Тетяни, всі її роботи були зроблені для дітей. Без етнічного одягу у родини Ковальчуків не обходиться жодне сімейне свято. Крім того, Тетяна Ковальчук виготовляє сценічний одяг для своєї доньки Катерини, яка грає в театрі.

Ірина Шишковська показала на фестивалі одяг, який розробляла для своїх доньок – Софії та Ірини. Майстриня, зокрема, вишиває бісером. Хто займається вишивкою, той знає, наскільки це копітка справа і якої точності вона потребує.

У фестивалі брав участь Житомирський краєзнавчий музей. Його етнографічний відділ люб'язно надав нам для демонстрації під час фестивалю свої експонати. В одному з залів Музею української домашньої ікони і старожитностей житомиряни влаштували виставку давнього поліського одягу кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

На цьогорічній "Аристократичній Україні" було багато музики. Це стосується не лише фонограм українських виконавців, під які моделі виходили демонструвати одяг. У фестивалі брав участь цілий дитячий хор. Це хор "Ластівка" Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району міста Києва. Його програма була у певному сенсі авангардною – народні мотиви сполучалися з джазом і елементами сценічної гри. Цікаво теж і те, що діти були водночас артистами і моделями. Вони виступали в костюмах, розроблених керівницею хору і модельєром Оксаною Урсатій.

Справжньою перлиною фестивалю стала співачка Галина Довбиш – лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, аспірантка Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, лауреат літературно-мистецької премії ім. Лесі Українки 2020 року в номінації "Музична культура та виконавська майстерність". Це була не перша наша зустріч із пані Галиною. Влітку цього року в "Замку Радомисль" був відзнятий музичний фільм за її участю, присвячений Лесі Українці. Невдовзі він має з'явитися на телеекранах.

Галина Довбиш також була однією з моделей. На фестивалі вона брала участь у демонстрації нової колекції неодноразової учасниці "Аристократичної України", дизайнерки Наталії Бєлясової з Борисполя (бренд "Ляля Краля"). Колекція була виконана в стилі українського бароко.

Цікаво, що навіть серед журналістів, які приїхали висвітлювати "Аристократичну Україну-2021", теж були моделі, які демонстрували одяг, розроблений учасниками фестивалю. Це засновниці глянцевих журналів "АДМІ" і "Пастьєра" – відповідно Оксана Кукуюк і Дарина Лазоренко.

Окрім Наталії Бєлясової, у фестивалі брали участь також інші наші старі добрі знайомі.



Серед них – відома київська дизайнерка Анна Братасюк. Її колекції неодноразово демонструвалися як в Україні, так і в Канаді, Великобританії, Литві. Значним успіхом користувалися вироби дизайнерки в Лас-Вегасі (штат Невада, США). ЇЇ моделі і майстер-класи часто друкуються в українських та закордонних журналах моди. У своїх роботах пані Анна прагне створювати стильні і гармонійні жіночі образи, котрі гармонійно сполучають у собі як сучасні модні тенденції, так і національні традиції. Засновниця стилю "елегантної етніки", Анна Братасюк працює з екологічними матеріалами – вовною, шовком, натуральними волокнами льону, кропиви, віскози.

Порадувала також інша постійна учасниця – Наталія Гладій та очолюваний нею театр етнокостюму "Інанна" Житомирського Центру творчості дітей та молоді. Її нова колекція "Шепіт води" була скомпонована за мотивами поліської синьо-білої орнаментації.

Серед дебютантів нашого фестивалю Наталія Дацко та Міла Вєдєнєєва, об'єднані брендом Natli Datzka. Їхня колекція була виконана в авторській техніці "нашиванка" з використанням елементів ручної вишивки, мережива, тасьми, шнурів

Інша наша дебютантка – дизайнер Єлизавети Романенко (бренд Elise') – представила колекцію стилізованого одягу, оздобленого ручними вінтажними вишивками, натуральним мереживом, оксамитовими стрiчками та іншим вишуканим оздобленням.

Несподіваним поєднанням української етніки та ісламських традицій вразила дизайнер Анна Хруленко. Пані Анна – випускниця академії стилю і дизайну Андре Тана, неодноразова фіналістка і лауреат призових місць Міжнародного конкурсу дизайнерів "New Fashion Zone". Вона також брала участь у ХІХ конкурсі модного одягу "Автограф Kyiv Fashion", де здобула звання лауреата конкурсу модного одягу в номінації NEO. У своїй колекції Анні Хруленко вдалося показати жіночу натуру скромною, але водночас гідною та витонченою...



Отже, "Аристократична Україна-2021" стала надбанням історії. А яким буде наш фестиваль наступного року? Ми вже зараз думаємо над цим. І готуємо цікаві сюрпризи.





А наприкінці хочу висловити вдячність усім учасникам фестивалю, моделям, а також нашим постійним партнерам у проведенні всіх замкових заходів – компанії "In-Jazz", офіційному представнику корпорації YAMAHA в Україні.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.