Німі на маріхуанщину ідуть, і діточок своїх ведуть (з класики майбутнього)
Цей текст є продовженням мого попереднього блогу про необхідну онкопацієнтам легалізацію медичного канабісу. В ньому я нагадувала про механізми легалізації згідно з вимогами українського законодавства.
Продовжити цю тему змушує та обставина, що закон про легалізацію канабісу Верховна Рада вже ухвалила в першому читанні. Причому і суспільство, і ЗМІ продовжують помилково думати, нібито цей закон і справді спрямований на допомогу хворим людям.
Тому пропоную вашій увазі ще трохи лікбезу про те, як професійно і на найвищому рівні відбувається маніпуляція суспільною думкою стосовно доступності "медичної коноплі", "канабісу", а в підсумку – марихуани та інших їхніх похідних.
За цим посиланням, що наводиться, ви побачите постанову Кабінету Міністрів N770 від 6 травня 2000 року . В ній містяться переліки заборонених наркотичних препаратів та тих, що призначені для обмеженого користування (тобто їх можна використовувати в медичній практиці) та підлягають контролю.
Саме цю постанову я згадувала раніше. А також те, що виключення медичної коноплі з переліку заборонених препаратів і внесення її до переліку препаратів, що підлягають контрольованому обмеженому обігу, вирішує всі проблеми швидко і ефективно.
Але я хочу, щоб кожен українець мислив критично, а гучні заголовки не впливали на його думку.
Тому в мене питання і пропозиція до всіх, хто спроможний думати.
Подивіться, як багато наркотичних препаратів сьогодні використовують медики в своїй практиці. Йдеться про препарати з обмеженим використанням, зазначені в постанові N770 – їх там десятки.
Чи ви чули хоч про один окремий закон, який потрібно було прийняти, щоб усі ці наркотичні препарати лікарі могли використовувати для допомоги хворим?
Ні, не чули...
А чому?
Тому, що процедура офіційної легалізації нових препаратів для впровадження їх у медичну практику проста і зовсім інша, вона не потребує прийняття окремих законів по кожному з них.
А отже, закон, який прийняла ВРУ в першому читанні, спрямований не на доступ до використання медичного канабісу.
Насправді йдеться зовсім про інше – про бізнес, брехню, лобізм і великі гроші.
Владі потрібно навчитися говорити людям правду. А людям – навчитися не давати себе дурити.
Маніпуляція масовою свідомістю далека від цінностей побудови демократичного суспільства, де кожен має право захищати свою позицію чесно й відверто. Отже, суспільство має вчитися аналізувати й не піддаватися маніпуляціям, коли онкохворих чи військових використовують як щит для наркобізнесу.
Війна триває, до перемоги ще далеко, ціни на все шалено лізуть угору, економіка шкутильгає на всі чотири ноги, корупція росте і квітне. А всім хочеться радості...
І виходить, що єдине, що влада в стані запропонувати для підняття вашого гарного настрою – це "забити косяк"?
Навіщо думаюче населення? – краще населення, яке не ставить зайвих запитань!
На першому етапі – поля, засіяні коноплею, (а не соняшником чи кукурудзою). Далі, за "логікою жанру" – переробка її на "коноплю розважальну" (нова Колумбія в Європі?).
Інакше кажучи – на марихуану, гашиш тощо.
В кінцевому підсумку виграє великий-превеликий бізнес, коли багаті стануть багатшими, а бідні біднішим.
Але перед смертю бідняки зможуть бодай посміхнутися – адже "медичну коноплю" (вже власного виробництва!) почнуть закуповувати за державні кошти. Щоб у лікарнях перед смертю було не так сумно і страшно?
Ще раз повторю, щоби було зрозуміло, в тому числі моїм затятим хейтерам: я – прибічниця легалізації медичного канабісу!
І я не бачу жодних проблем у використанні в медичній практиці всіх наркотиків, які можуть допомогти пацієнтам.
Але цей закон – не про допомогу нужденним і знеболення онкохворих.
Цей закон – про лобіювання великого бізнесу. В тому числі наркобізнесу.
І про це потрібно говорити чесно.
Хочете отримати радість – не ведіться на обман. Бо після "штучної конопляної радості" все одно доведеться повертатись до реальності.
Де нема справедливості, а лише брехня, корупції і хаос...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
