Ми переможемо – Україна і Ізраїль
Вчора я майже до ранку переписувалася з ізраїльськими друзями – лікарями, бізнесменами, домогосподарками. Всі вони свого часу проходили військову службу і готові до війни.
Понад 1800 поранених, понад 800 зниклих безвісти, понад 600 загиблих за одну добу отримав Ізраїль – це тільки на час написання цього тексту.
Ці цифри нагадали мені наші перші дні повномасштабної війни. А ще раніше – розстріл Майдану. Ми захлиналися від убитих і поранених і не знали, що робити...
Я хотіла почути настрої моїх друзів-ізраїльтян зсередини, а не зі стрічки болісних новин, і спитати: чим ми можемо їм допомогти?
Що ж я почула?
Жодної паніки, жодного розпачу. Лише ділова згуртованість. У всіх однаковий настрій.
Старші люди ховаються у бомбосховищах, лікарні переформатовуються для допомоги пораненим, резервісти їдуть на фронт.
"Все спокійно, не переживай, ми всі знаємо, що робити. Чекаємо команду від керівництва".
Фронт завжди поряд, а бійці є у кожній родині. В маленькій країні, що оточена ворогами, в армії служать усі. І з самого дитинства знають, що захищатимуть свою батьківщину, і знають де, як і чим.
Ще до проголошення Держави Ізраїль вони зуміли згуртуватися і зробити реальне чудо, безплідні землі перетворивши на родючі.
Зібрали співвітчизників з усього світу на одній землі.
Залучили кошти всього світу, щоб побудувати сильну державу.
Створили унікальну армію, де всі служать з гордістю.
Тому мої друзі проводжають до війська дітей та онуків без крику й сліз, з повним розумінням: так треба. І готові самі до повної мобілізації.
"Не хвилюйся. Ми готові до війни. А ще в нашій новій квартирі є спеціальна кімната-бомбосховище".
"Ми сильні. Ізраїль вміє тримати удар".
"Нас можна здивувати, але не можна зламати".
"Чи я не в епіцентрі війни? Ні! Ще ні! Ще не було команди туди рухатися".
Інші вже провели на фронт дочку і сина, і чекають офіційних сповіщень від уряду.
"Не читай новин. Ми довіряємо лише офіційним заявам влади".
Довіряють владі.
Вірять в силу війська.
Вірять в перемогу.
Не планують ані вивозити дітей, ані виїжджати самі.
Ізраїльтяни знають, хто живе поряд і чого від них чекати. Тому не лише виграли декілька, здавалося б, безнадійних війн, не лише побудували провідну економіку у безплідній пустелі розміром трохи більше за Львівську область, але й лишаються гідними патріотами своєї країни.
"Ухилянти? Ватники? Ти смієшся? Це не про нас взагалі. У нас таких немає".
Там немає зрадників. Ізраїльтянин, що наводить ворожі ракети на своє місто – це нонсенс.
Нема і ухилянтів. Немає місцевих ватників, які би просували ворожі наративи.
Знаєте ЧОМУ?
Бо система цінностей і система освіти складають основу цієї держави. І це те, чого так бракує Україні.
Коли я готувала військово-медичну доктрину нашої держави, яку затвердили парламентські слухання ще в 2018 році, я базувала її на досвіді Ізраїлю та Швейцарії. Нам підходить їхня модель, бо ми на дві третини оточені ворогами, і тому всі маємо бути сильними. І якби її виконали хоча б частково – ми були би вже сьогодні значно сильніші.
Але ту мою доктрину поховав у тому ж 2018-му Кабмін разом з Адміністрацією Президента, бо начебто була не на часі.
Наша влада в будь-які часи була і є набита "ухилянтами від відповідальності", голими королями, піарниками і ватниками.
І так прикро, що тепер за це і за цих платять життям наші найкращі патріоти, яких стає дедалі менше з кожним днем нашої війни...
Щирі співчуття усім постраждалим жителям Ізраїлю. Сили й витривалості нашим друзям.
Вірю, що Ізраїль переможе у цій війні швидко і з мінімальними втратами.
А нам своє робити – з тими силами й ресурсами, які далеко не безкінечні. І тому дай Боже, щоб нарешті ми навчитися робити висновки, і швидко вчитися на чужих і на своїх помилках.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
