19 березня 2024, 12:47

"Хочеться чуда і трішки вина..."

Коли приходять погані новини, коли стає важко вірити й сподіватись, коли хочеться опустити руки – я завжди згадую її.

Ліну Костенко.

Іменинницю, якій сьогодні виповнюється 94. Найбільш мудру й сміливу жінку, яку я тільки знала.

У Ліни Василівни було набагато більше приводів для зневіри, аніж у нас, сучасних.

Вона народилася через десять років по втраті Україною державності. Її дитинство починалося з Голодомору, потім сталінські репресії, вогонь другої світової, знову голод, знову репресії...

Далі – слабка надія на зміни до кращого. Трохи свіжого повітря "відлиги" – і знову задушливі десятиріччя, коли можна було відчувати, але не говорити про почуття. Можна було творити, та не можна було дарувати свою творчість людям.

І всі ці роки Ліна Костенко любила Україну, вірила в неї, сподівалася – як і личить, без надії – що одного разу українське сонце зійде, що наша країна буде вільною, попри все.

Попри утиски, попри всесилля режиму, попри мільйони байдужих людей, яких лише належало пробудити.

Хтось зневірився, хтось згас. А Ліна Костенко дочекалася нашої Незалежності.

Колись її збірки знайти було дуже важко. Пам'ятаю, як я всіма правдами й неправдами просила залишити мені її книгу ще на день чи два, аби переписати у зошит якомога більше віршів, що запали в душу.

Пройшло декілька років – і в промінях нової, омріяної свободи її поезія засяяла всіма українськими барвами.

Мільйони людей відкрили для себе її поезію.

До Ліни Василівни прийшло визнання, на яке вона давно заслуговувала.

А ще – слава, якої вона не бажала, відверто зневажаючи почесті, звання й церемонії. Бо вона – справжня, не в бронзі й не в граніті, а справжня і жива, істинно жива, як живі її строки.

Дякую Вам за все!

За зворушливі поезії та мудрі думки, за життєву позицію та приклад, за нетерпіння до фальші і піару.

І за дуже моє особисте: за те, що Ваша творчість пробудила в мені музику і навчила писати пісні.

Багато років я пишу й співаю пісні на вірші Ліни Костенко, і щаслива, що вони подобаються людям.

І ось одна з моїх нових пісень на вірші Ліни Костенко.



З Днем Народження, Ліно Василівно! Бажаю Вам, щоб Ваше здоров'я було міцним, щоб кожне ваше слово було почуте, і обов'язково дочекатися остаточної перемоги України!

Многая-многая літа!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Він пішов переможцем

Сьогодні Україна втратила людину, яка стала символом віри, стійкості і відданості своїй державі. Пішов із життя Святійший Патріарх Філарет...

Щастя і щастьоліття

Сьогодні світ говорить про щастя. Його зичать одне одному. Про нього пишуть. Його шукають у великих досягненнях і малих радощах. Але якщо зупинитися на мить і чесно відповісти собі – що саме ми шукаємо, коли говоримо "я хочу бути щасливим"? Можливо, варто почати з простого, але незручного запитання: а чи однаково ми розуміємо це слово? Щастя – це завжди про мить...

Не все варте суперечки

Молодий журналіст приїхав до маленького будинку на краю села, щоб узяти інтерв'ю у чоловіка, якому виповнилося сто років. Його цікавив секрет довголіття...

Прийняття і щастьоліття

Є слово, яке люди часто сприймають неправильно. І тому його бояться. Це слово – "прийняття". Багатьом здається, що прийняти – означає здатися...

Щастьоліття і багатогранність (памʼяті Тараса Шевченка)

Є люди, в яких ніби живе більше одного життя. Вони не вкладаються в одну роль, одну професію, один талант. Їх неможливо описати одним словом...

Крихка памʼять – Memoria fragilis

Є втрати, які приходять раптово і боляче. І є втрати, які тривають довго – день за днем, повільно, невблаганно, і не менш болюче. Деменція належить саме до таких...