1 червня 2024, 12:43

Недитячі думки в ''дитячий'' день

Раніше в День захисту дітей хотілося писати саме про дітей. А тепер хочеться писати про зброю. Адже без неї захистити наших дітей виявилося неможливим.

548 українських дітей за роки війни були вбиті, 1351 дитина поранена.

А 28 років тому, цього ж дня, Україна позбулася статусу ядерної держави. Добровільно.

Історія знає лише один такий прецедент – у 1993 від атомної зброї відмовилась ЮАР. От тільки у африканської республіки не було й немає серйозних противників. А для нас у 1996-му пішов зворотній відлік – тільки майже ніхто тоді цього не розумів.

Другий у світі ядерний арсенал – понад 6000 ядерних боєголовок, майже 50 стратегічних бомбардувальників та майже 200 міжконтинентальних балістичних ракет українці обміняли тоді на документ, котрий, як виявилося, не вартував навіть паперу, на якому був написаний – на Будапештський меморандум. Згідно з ним, три сильні держави мали гарантувати нашу безпеку.

В результаті одна з цих держав напала на нас у 2014-му, а дві інші розвели руками і висловили "рішучу стурбованість".

Особливо дико виглядає зараз той факт, що велику частину стратегічної зброї Україна передала... росіянам. І тепер нас обстрілюють з наших же літаків і погрожують нам нашими же боєголовками. Але жоден політик і чиновник не поніс відповідальності за це.

Для нас це взагалі звична історія: спочатку роззброювати Україну, дарувати потенційному ворогові ядерні арсенали, розпродавати танки й літаки за ціною брухту, знекровлювати армію, приймати самовбивчі Харківські угоди, брехати, красти – а потім не лише уникнути суду й покарання, але й залишитися в політиці, ходити по телеефірах та повчати людей.

Варто було б сказати, які уроки Україна повинна винести з історії 28-річної давнини. Але що тут скажеш, якщо ці "уроки" регулярно прилітають по українським містам і селам?

Не вірити порожнім обіцянкам? Не віддавати зброю у руки ворогові? Бути сильними?

Сьогодні, коли триває найстрашніша війна з часів другої світової, все це й так очевидно. Але так буде не завжди. Війна скінчиться. Виростуть діти, які знову почують розмови про мир та "міжнародні гарантії". То ж, наша задача – щоб вони від початку знали всьому цьому ціну.

Хочеш миру? Готуйся до війни. І тоді наші діти будуть захищені не порожніми обіцянками, а реальною силою.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Недитячі думки в ''дитячий'' день

Раніше в День захисту дітей хотілося писати саме про дітей. А тепер хочеться писати про зброю. Адже без неї захистити наших дітей виявилося неможливим...

Олександр Богомолець. Пам'ять роду

Пам'ять роду – це те, що тримає нас на нашій землі. Ми з'явилися на цьому світі не вчора. В нас кров і гени тих, хто був тут за багато століть до нас...

Ціна перемоги і культ насильства

Олександр Усик – абсолютний чемпіон. Денис Берінчик – чемпіон по версії WBO. Даніель Лапін – отримав титул WBA continental. Пишаємося...

6208 врятованих життів

Цього року перша в Україні масова волонтерська медична акція "День Меланоми" очікує на ювілей. 20 травня в рамках вже 15-го Дня Меланоми ми оглянемо півмільйонного українця...

"Хочеться чуда і трішки вина..."

Коли приходять погані новини, коли стає важко вірити й сподіватись, коли хочеться опустити руки – я завжди згадую її. Ліну Костенко. Іменинницю, якій сьогодні виповнюється 94...

Друга річниця. Важко – але не соромно

Сьогодні, мабуть, кожен з нас напише про одне й те саме. Про той день, коли наше життя розділилося на "до" і "після" початку повномасштабного вторгнення, повномасштабної війни проти нашої країни...