Роздержавлення ЗМІ – навіщо це треба?
Сьогодні Президент зустрічався з Головою Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клодом Міньйоном. Одне з зобов'язань України, взяте перед ПАРЄ ще в 2005 році – це роздержавлення друкованих ЗМІ. Навіщо Україні ця реформа?
Фактично роздержавлення ЗМІ означає виведення зі складу засновників і співзасновників комунальних і державних друкованих ЗМІ органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це – одна з найтриваліших реформ у незалежній Україні.
Цю тему почали обговорювати майже 15 років тому експерти в галузі права та журналістики, адже вивільнення вітчизняних ЗМІ від контролю органів влади є нормальною світовою практикою. У наших сусідів з країн Європи роздержавлення газет пройшло ще у 90-тих роках минулого сторіччя. Наприклад, у Польщі, де галузь друкованих засобів масової інформації була повністю державною, зараз зовсім немає газет, яки б фінансувались з місцевого або державного бюджету. Але в Україні завершити цей процес у жодної політичної сили так і не дійшли руки.
Утримання близько 700 державних ЗМІ коштує бюджету немалих грошей. Більшість з них отримує дотаційну фінансову допомогу з місцевих бюджетів. Розмір дотацій – від кількох тисяч гривень на рік до кількох мільйонів. Це при тому, що газети можуть і повинні заробляти на рекламі. І це показує приклад тих газет, яким вдається працювати без дотацій з держбюджету. Чи легко це в умовах українського ринку? Мабуть, ні. Але чи повинен цей тягар нести на собі бюджет, тобто платники податків? Також навряд чи.
Вихід українських ЗМІ з-під опіки та впливу (контролю) органів влади є також необхідною умовою для утвердження в нашій країні демократичних цінностей, від 2005 року це є нашими зобов'язанням перед ПАРЕ. Але довгий процес бігу по колу документів та проектів нормативних актів навіть ці зобов'язання не прискорили. Ще у 1999 році Верховна Рада України прийняла постанову "Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні", якою було визнано "за необхідне прискорити розробку концепції роздержавлення ЗМІ". Через 4 (роки!) у 2003 році Верховна Рада провела парламентські слухання, результатом яких стала постанова про внесення до порядку денного розгляд законопроекту "Про Концепцію роздержавлення ЗМІ"...
Законопроект "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" був розроблений Держкомтелерадіо і переданий у жовтні минулого року на розгляд Кабміну. Він об'єднав пропозиції Комітету, так і Національної спілки журналістів України. Передбачалося, що реформування преси здійснюватиметься поетапно впродовж 7 років. На першому етапі, так званому "пілотному", реформування триває за добровільним принципом протягом 3 років. Іншими словами, близько 50-60 газет реформуються, і на основі їх досвіду виробляються "кейси" для решти газет. Наступні 4 роки під роздержавлення підпадають всі інші ЗМІ. Законопроект закріпляв за редакціями першочергове право власності, соціальні гарантії колективу. Але у листопаді Уряд повернув його на доопрацювання, оскільки Мінекономрозвитку та Держпідприємництво не погоджувались з безоплатною передачею у власність колективу реформованого ЗМІ майна, пільгами на оренду приміщень та іншими пропозиціями від журналістів. На цьому справа знову зайшла в глухий кут.
На засіданні експертної ради, яка створена в межах програми "Відкрита розмова", учасники вирішили поновити цей діалог між гілками влади та журналістами, зібрали сторони за круглим столом, вислухали зауваження. Йшла мова і про те, щоб взагалі відмовитись від проекту Держкомтелерадіо та почати все спочатку. Але всі розуміли – це ще кілька місяців або навіть років підготовки та узгодження. Часу, який можна було б витратити з користю на саме реформування.
Тому вирішили таки доопрацьовувати існуючий варіант, враховуючи зауваження і пропозиції журналістської спільноти. Адже метою роздержавлення має бути розвиток, а не знищення місцевої та регіональної преси. Це – позиція Президента України, який 21 березня своїм Розпорядженням доручив Кабінету Міністрів прискорити доопрацювання законопроекту про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ за участю Національної спілки журналістів України, фахових об'єднань, трудових колективів редакцій.
5 квітня цей законопроект має бути поданий Президенту для внесення на розгляд Верховної Ради як невідкладного. Сподіваюся, цього разу процес зрушився.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
