Служба безпеки телебачення і радіомовлення

Вчорашнє обрання Верховною Радою чотирьох членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення – Миколи Фартушного, Оксани Єлманової, Євгена Баранова та Ірини Опілат – поставило крапку в процесі формування однополярного механізму регулювання телерадіопростору України.

Вчорашнє обрання Верховною Радою чотирьох членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення – Миколи Фартушного, Оксани Єлманової, Євгена Баранова та Ірини Опілат – поставило крапку в процесі формування однополярного механізму регулювання телерадіопростору України. Звично зневажаючи процедуру, депутати проголосували за три кандидатури, відкинуті Комітетом ВР з питань свободи слова та інформації на відкритому конкурсі, й "прокотили" рекомендовані. Це означає, що телефонних дзвінків із криками "Валерий Иванович, они не хотят голосовать!" більше не знадобиться: усі важливі рішення Нацради ухвалюватимуться чи візуватимуться в кабінеті людини, яка є реальним розпорядником українського телерадіопростору.

Не можна сказати, що Хорошковський і його "Інтер" – медіагрупа, яка вже давно є не лише суб'єктом телевізійного ринку, але й дійовою особою великої політичної гри, – були першими: й у попередні роки мрією кожної теле- або радіокомпанії або олігарха-медіавласника було "заслати" свою людину в Нацраду. Однак присутність у формально незалежному державному органі представників різних телерадіокомпаній і ФПГ завжди ускладнювала завдання тим політикам, які намагались використати Нацраду не лише для посилення та привілеювання власного медіаресурсу, але й для упокорення чужого. Такі спроби робились і за Кучми, й за Ющенка, але не мали великого успіху.

У разі потреби контрольована, керована Нацрада може діяти як будь-який державний наглядово-репресивний орган – міліція, СБУ, пожежна охорона, податкова тощо. З огляду на сформовану традицію непомічання й поблажливого ставлення до системних і масових порушень законів, дотримання яких повинна відстежувати Нацрада, знайти ниточки, за які можна смикати неслухняні ЗМІ, для регуляторів не становить жодної проблеми. Невідповідність сітки мовлення чи програмного продукту до умов ліцензії, неправильне оформлення документів, навіть порушення законодавства про захист суспільної моралі – все це може придатися. Потреби застосовувати ці методи проти великих медіагруп у чинної влади зараз немає, адже медіаолігархи наввипередки вислужуються перед Януковичем, доводячи свою відданість та спроможність бути корисними. Натомість прикрі, як скабки в нозі, поки що не залежні від влади канали на зразок ТВі і 5-го можна прикрутити в будь-який момент. Формально – на цілком законних підставах.

Якщо навіть цих мовників не задушать, а лише ніжно пригорнуть і потримають за горлечко, охоти, наприклад, проводити розслідування діяльності пана Хорошковського чи пана Фірташа, лізти в їхні справи та повідомляти про цих осіб неприємні новини в них більше не виникне. Бо ж наступного разу можуть придушити сильніше.

Також у разі потреби ручна Нацрада може допомогти регіональним медіавласникам поділитися ефіром, або й бізнесом, із потрібними людьми. Напередодні місцевих виборів боротьба за регіональний медіаресурс буде запеклою, й у випадках, коли власники провінційних телеканалів і радіостанцій ще не до кінця усвідомили невідвороткість Стабільності та Реформ, загроза втрати ліцензії – головного капіталу будь-якого мовника – може допомогти. Привід, знов-таки, завжди знайдеться.

Нарешті, в руках у Нацради ще не до кінця розподілений ресурс – цифрове телебачення. Квінтесенцією політичного впливу на роботу попереднього складу був сумнозвісний конкурс на цифрові частоти в мультиплексі МХ-4, у якому солідний шмат національного телепростору отримали вісім компаній-одноденок, зареєстрваних на бозна-яких підставних осіб. Заступник голови Нацради, пані Лариса Мудрак, на запитання вашого автора, чи не планує новий склад Нацради, – який усіляко протиставляє себе старому, "корумпованому", – змити з честі органу пляму ганьби й провести повторний конкурс (законні підстави для цього є – компанії, що застовпили 8 цифрових каналів, так і не запрацювали у встановлений час), відповіла, що, на її думку, міняти рішення попередників недоцільно. Тепер, напевно, у цифрової цілини знайдуться нові розпорядники, які знайдуть каналам майбутнього (перехід на цифрове телебачення мусить завершитись до 2015 року) належне застосування.

Попри все це, страшне й сумне, мої колеги з ініціативи "Стоп цензурі!" не втрачають оптимізму. Сьогодні вони звернулись до президента України Віктора Януковича з проханням призначити на останнє місце в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення кандидата від громадськості:

Президенту України

Януковичу В.Ф.

Шановний Вікторе Федоровичу,

триває формування Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України. У складі регуляторного органу лишилося одне вакантне місце – у президентській четвірці.

У зв'язку з цим громадський рух "Стоп цензурі!" закликає Вас призначити на цю посаду представника громадських організацій. Зі свого боку ми готові запропонувати вам 4 гідні кандидатури – медіаюриста, директора Інституту медіаправа Тараса Шевченка, шеф-редактора "Телекритики" Наталю Лигачову-Чорнолуцьку, виконавчого директора Незалежної асоціації телерадіомовників Катерину М'ясникову та виконавчого директора Індустріального телевізійного комітету Катерину Котенко. Саме ці кандидатури від громадськості отримали вчора найбільшу кількість голосів під час голосування у сесійній залі щодо складу парламентської четвірки Нацради.

З аналогічним зверненням – підтримати представників громадськості при голосуванні на посаду члена регуляторного органу – наш рух звертався і до парламенту, до членів як провладних фракцій, так і опозиції. Проте Верховна Рада надала перевагу не медійним професіоналам, а ставленикам політичних сил та великих бізнес-груп. Після вчорашнього голосування народних депутатів у складі регуляторного органу країни опинилися навіть люди, які ані дня не працювали у медійній галузі.

Призначення Шевченка, Лигачової, М'ясникової чи Котенко, їх компетентність, принциповість і професіоналізм, може врятувати не тільки Національну раду від профанних рішень, а й усю медійну галузь – від дилетантизму регулятора.

Як відомо, наш рух уже неодноразово звертався до влади – з вимогами розібратися в інциденті щодо нападу працівника Управління державної охорони на журналіста СТБ Сергія Андрушка та звільнити охоронця, що застосував силу до журналіста; припинити нав'язливі "профілактичні" бесіди СБУ із журналістами та представниками експертного середовища; запросити представників руху "Стоп цензурі!" до обговорення концепції суспільного мовлення на Гуманітарній раді і пропозицією надати можливість презентувати на засіданні цієї ради підготований нами законопроект із суспільного мовлення.

Усі без винятку пропозиції громадськості – включно із проханням взяти участь в обговоренні концепції суспільного мовлення – українським політикумом було проігноровано.

Вікторе Федоровичу, закликаємо вас перервати традицію систематичного ігнорування громадянського суспільства і довести, що ваші заяви щодо свободи слова є не лише деклараціями. Країна і медійна галузь потребують не заяв, а реальних кроків. Саме таким кроком з вашого боку могло б стати призначення представника громадських організацій на посаду члена Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Рух "Стоп цензурі!"

Dear Mr. President,

The formation of National Council for Television and Radio Broadcasting is in progress now. There is only one remaining vacant place in that regulatory body, i.e. in the 'President's Four'.

In connection with this, 'Stop Censorship!' public movement is calling on you to appoint a representative of public organization to that position. From our side, we are ready to suggest four worthy candidates; Taras Shevchenko, Director of Media Law Institute, a media lawyer; Natalia Ligachova-Chornolutska, Telekritika magazine editor-in-chief; Kateryna Myasnikova, Independent Broadcasters Association Executive Director; Kateryna Kotenko, Industrial; Television Committee Executive Director. Those are the public candidates that gained most votes yesterday during voting in the session hall for the 'Parliament's Four' of the National Council.

Our movement addressed the Parliament, both its authority and opposition groups, with a similar call; to support representatives of the public in voting. However, Verkhovna Rada preferred not media professionals, but the protégés of political forces and large business groups. After yesterday's voting, even persons who have never worked in media industry at all found themselves in the national regulatory body.

Appointment of Shevchenko, Ligachova, Myasnikova, or Kotenko, their competence, adherence to principles, and professional level, may save not National Council from profane decisions, but also the entire media industry from dilettantism.

As you may know, our movement have already addressed the authorities a few times asking to see into the incident of a State Security Service agent attacking STB channel journalist Serhiy Andrushko and have the agent dismissed; to stop obtrusive 'preventive' talks of Security Service with journalists and representatives of expert environment; to invite 'Stop Censorship!' representatives to discuss the concept of public broadcasting at the session of Humanitarian Council. We also suggested giving us an opportunity to present the draft law on public broadcasting at that session.

All the suggestions of the public, including the one of taking part in discussion of public broadcasting concept, were ignored by Ukrainian politicians.

Viktor Fedorovich, we are calling on you to break off the tradition of systematic ignoring the public and to prove that your declarations of the freedom of speech are more than mere declarations. What the nation and its media industry need is not declarations but actual steps. A step like that from your side could be an appointment of a representative of public organizations a member of National Council for Television and Radio Broadcasting.

'Stop Censorship!' Movement

Вікторе Федоровичу, якщо ви раптом читаєте це, замисліться над пропозицією журналістів і громадських організацій. Ви віддаєте інформаційну галузь в руки однієї людини, власника найбільшої медіагрупи, не думаючи про те, що завтра вам, можливо, не буде звідки отримати адекватну інформацію про те, що відбувається у вашій країні. Віктора Ющенка, кажуть, дурили за допомогою сфальсифікованих моніторингів ЗМІ, куди вписували потрібну тим чи іншим "сірим кардиналам" інформацію. А нового президента, можливо, дуритимуть уже за допомогою сфальсифікованих ЗМІ. Для людини, яка головним гравцем ринку медіа й контролює наглядачів за цим ринком, це не така вже важка задача.