Перевтілення. ''лохторат'' стає Електоратом: ''Нафіга такі собранія?''
Після розгромного програшу в апеляційному суді, який скасував дерибан 4 тисяч гектарів лісу столиці, Коцюбинська селищна рада заходилась збирати ошуканих ними ж мешканців селища, щоб вони підписали звернення до гаранта й прикрили їхній дерибан – стали живим щитом.
Депутати селищної ради давно сидять з актами права власності на ліс. Голова земельної комісії селища Євстифєєв навіть вже поставив на своїй ділянці паркан, щоб "Новатор" розпочав будівництво багатоповерхівок. Що не вдалось оформити на себе – оформили на підставних осіб.
Афера тріскає по швах і влада звертається до виборців, які її обрали за те, що на папірцях А4 їм пообіцяли видати земельні ділянки в лісі. З цими папірцями вони сидять вже другий рік. Місцева влада переконана: вона має вплив на "лохторат".
Два роки тому в залу селищного клубу було не проштовхнутись, коли депутати й селищний голова Вадим Садовський перед виборами влаштовували лохошоу у вигляді "громадських слухань", на яких таємно зібрались ті, кому пообіцяли ділянки.
Тепер в клубі не так людно – близько 200 людей. З-поміж них – кілька десятків депутатів.
Президія сиділа в гордій самотності, не зважаючи на те, що обіцяли приїзд нардепів.
З залу неодноразово лунали запитання, хто поставив паркан у лісі. Голова земельної комісії Євстифєєв так і не зізнався громаді, що то частково його ділянка площею близько 2 га. Зате він пояснив, скільки заплатить за винищення дерев на цій ділянці:
"500 тисяч гривень. Це багато. Я так думаю."
Він додав, що розуміє, що селище Коцюбинське не в змозі обслуговувати ліс такої площі й тому "ліс потребує системного підходу" (Фройд сміявся крізь сльози, бо досі селищна рада не визнавала що ліс – це ліс, це була "деревинна рослинність").
Щоправда, тепер вже селищна рада згодилась на 3 тисячах гектарів зробити Національний парк, але 1 тисячу по-хазяйськи, "системним підходом" треба роздерибанити, прикриваючись слоганом "земля – крестьянам".
Але люди вже починають розуміти що до чого й у залі на таку локшину була однозначна реакція: "Ой брехня! Вже два годи роздають!"
Багато хто хотів виступити щодо цього питання, але вдалося це Андрію Скипальському. І він двічі зривав аплодисменти залу.
"Я мешканець селища і в мене троє дітей. Ми боремось за цей ліс. Якби місцева влада хотіла роздати землю простим людям, які роками чекають в черзі на покращення житлових умов, то це сталося б 2008 року, коли вони оформили акти права власності на землю собі та підставним особам, а не перед виборами роздали папірці, з якими громада сидить другий рік."
Другий раз зал аплодував, коли Скипальський запропонував на всій території зробити Національний парк. (Для тих. хто не знає, хто такий Андрій Скипальський – він один з активістів, який проштовхнув антитютюновий закон в парламенті).
Люди виходили з зали й частина просто проходила повз листки, де треба було залишати підписи. Ймовірно, селищна рада запустить адмінресурс, щоб дозбирувати підписи в освітніх та медичних закладах.
(До речі в шапці підписних листків не було написано, щодо чого звертаються люди до гаранрта. З таким самим успіхом можна людям розповідати, що це збір підписів за створення Національного парку або підписи під зверненням, щоб президент ветував скандальний вчорашній закон про мови).
Люди звертались до активістів з пролханням захистити ліс й протистояти владі. Але більше всього вони обурювались, що влада не реагує на їхні скарги щодо тарифних питань. Живучи за кілька кілометрів під Києвом за один квадратний метр опалення тут платять люди близько 12 гривень.
"Нафіга такі собранія? Треба давати і людям виступити, а не лише самим, що хотіти те й казати. Не дають слова людям," – говорить Надія, яка сама є головою профспілки й відповідає в себе за організацію зборів.
Після зборів депутати Дзюба та Ясінєв підійшли з проханням влаштуватись на півставки захисниками лісу (всі впевнені, що за це активісти отримують космічні гроші від Києва), але коли дізнались, що півставки – це нуль (0/2=0), то почали проклинати на чому світ стоїть.
Коли ми йшли на ці збори, то думали, що владі вкотре вдасться ошукати людей. Але вони вже пережили подібний епізод, як в "Майстрі й Маргариті".
Два роки тому вони зайшли в клуб й їм запропонували поміняти їхній "одяг громадян" на "норкові шуби" – папірці. Тільки, поза клубом, через кілька років люди зрозуміли, що стоять голі й ошукані.
"Люди, как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было... Человечество любит деньги, из чего бы те ни были сделаны, из кожи ли, из бумаги ли, из бронзы или золота. Ну, легкомысленны... ну, что ж... обыкновенные люди... в общем, напоминают прежних... квартирный вопрос только испортил их..." – казав герой Булгакова Воланд.
Нас турбує лише одне питання. Те, що місцева влада дискредитувала себе – це однозначно. Вона втратила легітимність. А це означає, що Коцюбинське через три роки на виборах буде ласим шматком для передвиборчих баталій. І прийти можуть як такі самі, так і ще гірші.
У нас три роки, щоб кристалізувати протоеліту в зрілу контр-еліту. І навіть в 15 тисячному селищі знайти 20 людей (більшість в селищній раді), які будуть самостійно, позапартійно й без фінансування, проводити свої виборчі кампанії вкрай важко.
Але дорогу осилить той, хто йде.
P.S. (У ці хвилини відбувається демонтаж паркану, яким голова земельної комісії обгородив ділянку для будівництва багатоповерхівок "Новатора". Монтажники обіцяють впоратись за кілька днів. Всіх, хто йшов ці 5 років пліч-о-пліч, вітаю з тим, що ми виграли ще один бій у цій війні).
Сюжет про паркан "Новатора" в Біличанському лісі:
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
