Судді: СТБ – не ЗМІ, кореспондент – не журналіст = можна нападати?
Кілька місяців Апеляційний суд Київської області проводив засідання у справі нападу на знімальну групу СТБ.
Судді Ірпінського суду нападника-забудовника Олександр Табалюка виправдали, бо вирішили (увага!) не брати до уваги свідчень очевидців і журналістки Ірини Драбок. І це лише одна з багатьох причин, чому і прокуратура, і працівники СТБ подали апеляцію.
Засідання за участі трьох суддів – Миколи Авраменка, Віктора Димарецького та Володимира Говорухи – знімати на камеру системно забороняли.
За інформацією моїх джерел у суді, слуги феміди готувались виправдати Табалюка ще на початку грудня.
Але на засідання підтримати нас прийшли колеги-медійники. І саме перед ними судді засумнівались: чи є взагалі СТБ засобом масової інформації і чи є кореспондентка Ірина Драбок журналісткою?
Тоді всі ми з того посміялись і не повірите... звернулись у Національну спілку журналістів за довідкою для суддів. Ті засвідчили, що СТБ – ЗМІ, а Ірина Драбок – журналістка.
Але судді у нас великі винахідники! Довідку ж НСЖУ видало... 2014-го року! А напад стався влітку 2013.
"Я наголосила, що можу принести довідку на кожен свій рік роботи в ЗМІ, а у стаж у мене майже 10 років. Більше того, при потребі – можна так само принести довідки про те, що і СТБ є засобом інформації за кожен рік роботи телеканалу," – обурюється Ірина Драбок.
(У мене особисто є великі підозри, що довідку для цієї трійки суддів треба було брати дещо в іншому місці...)
Ситуацію з нападом на знімальну групу розглядали на комітеті з питань свободи слова, куди увійшла колишня журналістка Ольга Червакова, яка пройшла в парламент.
"Треба засудити факт перешкоджання професійній діяльності журналістів," – наголосила народна депутатка.
Окрім цього, комітет вирішив не лише надати суду довідкову інформацію щодо застосування 171 статті ККУ, а й висловив занепокоєння, бо судді на відкритому засіданні забороняють проводити зйомку.
"Якщо вже вам так дуже хочеться – то знімайте," – говорить під час оголошення рішення головуючий суддя Микола Авраменко.
А чого ж коли всім працівникам ЗМІ раніше хотілось, то суд забороняв? Дозволили виходить знімати лише тоді, як зачитували повний текст ухвали за відсутності Табалюка й його адвокатів.
"Кахи-кахи-кахи... У даному провадженні не здобуто беззаперечних доказів того, що діяльність Табалюка була направлена саме на перешкоджання професійній діяльності журналіста і були вчинені з прямим умислом," – прокашлявся суддя Микола Авраменко.
А на що ж тоді вона була направлена й яким був насправді незрозумілий суддям умисел Табалюка?
Журналістам дуже важко доводити, що порушення згідно 171 статті таки відбулися. Це загалом поодинокі випадки. І найрезонанснішим із них є напад Вадима Тітушки на журналістку 5 каналу Ольгу Сніцарчук.
Але Тітушка – не родина забудовників Табалюків. Ресурсу і квартир має трохи менше.
Після такого тріумфального для себе правосуддя – Табалюк тікає від камер. І на прощання говорить журналістам:
"Закон соблюдайте! Я вам ще раз кажу".
"Ми вважаємо, що рішення суду є незаконним. ми його будемо оскаржувати до вищого спеціалізованого суду. Переконані, що в діях даної особи є дійсно склад кримінального правопорушення щодо перешкоджання журналістській діяльності," – наголошує прокурор Наталія Стаховська.
Журналістка Ірина Драбок, яка у своїй майже 10-річній практиці бачила чимало, такому рішенню дивується:
"У рішенні суду першої інстанції написано, що не беруться до уваги мої покази і покази свідків. А зараз ми тут чуємо, що по факту взагалі нічого не відбулося".
Драбок резюмую все побачене та почуте в суді:
"То ж виходить? На нам, журналістам, можна перешкоджати виконувати професійні обов'язки і за це нічого не буде?"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.