Межі Біличанського лісу готують до внесення в кадастр! Хто ці герої 11 років боротьби

Проект землеустрою для меж Біличанського лісу вже погоджений. Про це повідомило на своїй сторінці профільне Міністерство. Готуються вносити межі на кадастрову карту. Це велика менеджерська заслуга Міністра Романа Абрамовського та його заступника Олександра Краснолуцького.

Залишилися останні ривки і стратегічно важливо, щоб вони були зроблені до виборів. У місцеву раду балотуються ті, хто цей ліс дерибанив – Сергій Даніш, Владислав Євстєфєєв і вся команда з партії "Нові обличчя" ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, у якого теж в декларації фігурує ділянка в Біличанському лісі.

Ми детально описували історію боротьби за зберження Біличанського лісу.

Але сьогодні хочу згадати плечі титанів, які на цьому шляху долучалися до боротьби.

АТОвець Ігор Домбровський був чи не першим штиком, з яким ми починали пікетувати суди і виводили на читу воду місцеву владу 2009 року.

Сергій Андрушко, Наталія Соколенко, Ольга Червакова, Анатолій Максимчук, Володимир Бородянський – це всі мої колеги з СТБ, які знімали сюжети чи допомагали боротися за мою громаду і ліс, підтримували нас у нашій боротьбі.



Звісно, що в "Вікнах-Новинах" та й в інших новинних редакціях є десятки журналістів, які знімали сюжети про наймасштабніший дерибан в історії України, коли вирішили розпиляти десь 6,5 тис га лісу столиці. І я вдячна кожному з колег, хто не відмовляв і висвітлював події довкола лісу, який є буферним щитом столиці.

Андрій Скіпальський та інші колеги з громадського сектору, мешканці селища допомогли назбирати десь 15 тис підпсиів, щоб ми їх занесли на Банкову і дотисли підписання указу про Нацпарк. Указ був підпсаний після Революції Гідності.

Революція зробила так, що багато дорослих виросло. І в громади почала народжуватися якісно нова критична маса. Так викристалізувалися Ольга Матюшина і Олександра Куцан, які до 2020 року просто неухильно топедували міністерство, аби межа була.



Було все – статті, одиночні пікети, масові пікети, сюжети в ЗМІ. Матюшина навіть подала проєкт на "Нові лідери", ми вигризли завдяки тогочасним нардепам Ользі Черваковій і Дмитрові Білоцерковцю гроші на межу через бюджетний комітет.



Ці гроші були треба на те, щоб межу винесли в натуру. Змінювалися міністри, але KPI від них як від виконавчої гілки влади був нульовий. Зараз сподіваюся, Краснолуцький і Абрамовський це не спустять. Це може стати одною з найбільших і історичнмих перемог і це не просто буде якийсь рядов в резюме чи хороша історія в ЗМІ. Вам буде що розказати нащадкам. Скажуть, що мій тато, дідо, прадід зробив історичну незворотну зміну і зберіг найбільший рекреаційний ресурс столиці.

Поки ми боролися на рівні місцевої влади, виконавчої гілки влади, працював останній і найсильніший форпост правоохоронної системи цієї держави – прокуратура. Так, цей інструмент у кримінальних спарвах майже мертвий. Але ті, хто відповідають за захист інтересів України і рекреаційного фонду держави – вони потужні титани. Прокурор Олена Сінякевич – це герой України. Це звання їй може сміливо дати народ. Я бачила, як вона б'ється за інтереси держави, щоб "Іменем України" звучало в інтересах України. Вона коли билася за ділянки в лісі чи котельні громади, билася так, що ти думав, що вона б'ється навіть не як за своє майно. Вона б'ється,як за рідну дитину. Переламувала суддів і процес. Це велика майстерність. Мені ніколи не буде соромно за це рукостискання журналіста і прокурора.



Я дякую за менеджерську роботу Ігорю Грабцю. Він терпів всі ці роки наші дзвінки, менеджерив хід справ, які потім підхоплювала Генеральна прокуратура. А там за оборону інтересів держави б'ється Наталія Сахно.

Ви титани правоохоронної системи. Ваші плечі тримали ліс, поки ця бюрократична машина поволі, але працювала над винесенням межі під тиском громади.

Я розповідаю про роль прокуратури в державі дітям, які ходять на екскурсії лісом. І кажу, що це боронили не лише люди, а й прокурори, нардепи, журналісти. Я сподіваюся, що частина з них колись виросте і стане ціннісним прокурором, депутатом, чиновником журналістом і в будь-якому випадку незламним громадянином.

Ми виграємо цей бій тільки тому, що народ України, став спина до спини з виконавчою гілкою влади, з прокуратурою і ЗМІ. І такий симбіоз – це ознака того, що держава росте. І хай це коштувало нам всім 11 років життя. Але ми запускаємо незворотні і історичні зміни. А ці зміни ніколи не даються швидко. Чекаю межу на кадастровій карті моєї держави.

PS (Я розумію, що тут не згадана і сота частина імен, хто боронив ліс. Всіх дійсмно перелічити нереально. Дякую кожному, хто виходив на пікети, суди, знімав сюжети чи просто їх репостив. Ваш внесок – безцінний).