Як Порошенко бере у заручники киян: битва за Повітрофлотський проспект

У Києві переіменування вулиць намагаються перетворити на політичний фарс. І все тому, що колишньому президенту Петру Порошенку дуже хочеться, аби Повітрофлотський проспект, де є Міноборони, називався проспектом ЄС. От хочеться і все тут.

Але навіть якщо колишній президент Петро Порошенко киянин, він має пам'ятати, що у нього, як і в інших киян тут не багато не мало – 1 голос. Але ж так хочеться? Хочеться.

Спочатку фракція ЄС намагалась перейменувати вулицю Московську на Європейського Союзу без проведення громадських обговорень. Ініціатива зустріла опір як з боку киян, так і в сесійній залі – адже кияни обрали назву вулиця Князів Острозьких. Тоді фракції довелось змиритись з цим фактом і підтримати назву, яку обрали кияни.

Далі було обговорення щодо перейменування Повітрофлотського проспекту. Спершу ЄС навесні намагалися вплинути на результати голосування у "Київ Цифровий". Запустили рекламу на всю країну, мобілізували партійні осередки. За перейменування Повітрофлотського проспекту в Києві на проспект ЄС голосувала рекордна кількість іногородніх, 79%. Переміг все одно інший варіант – Повітрянофлотський проспект. Здавалося б, варто на цьому етапі усвідомити, що "хочеться" йде проти волі киян. Більше того, треба було б вже відчути, що навіть маніпуляції не принесли результату і вони ж завдають репутаційних ризиків. Але, що робити, якщо і далі хочеться?

Насправді на захисті киян і чесного волевиявлення мала б стати очільниця списку ЄС на виборах 2020 року до Київради – Марина Порошенко, яка сказала, що у перейменуванні Повітрофлотського проспекту останнє слово буде за киянами. Саме вона має захищати інтереси киян, а не втілювати волю чоловіка. Але тут фракція ЄС наразі грає як інструмент того, кому дуже хочеться. На жаль. І мені страшенно прикро, бо низку депутатів я знаю особисто.

Шпагат для Кличка

Після президентських виборів 2019 року міському голові Києва Віталію Кличку було нелегко. Конфлікт з Банковою давався взнаки. Доходило до того, що важко було зібрати сесію. А без сесії, на якій депутати приймають рішення, меру доволі складно управляти містом-мільйонником.

У 2020 році пройшли вибори. Тоді ЄС навіть не виставляв кандидата на мера Києва, тим самим демонструючи лояльність до Кличка. Насправді це був доволі розумний хід, бо кандидатури, яка б виграла вибори, в партії по суті не було, а навіщо свідомо йти на поразку?

Після виборів УДАР разом з ЄС могли претендувати на те, що в раді буде коаліційна більшість з цих двох фракцій. У раді 120 депутатів. Більшість – 61 голос. Але тут треба врахувати, що за таких умов для наявності голосів явка має бути 100% представників двох фракцій, а це майже нереальні умови. Тому, звісно, для голосувань "за" потрібні голоси й інших фракцій.



Конфлікт з Банковою, а відтак зі "Слугами народу", у Кличка нікуди не зник, а лише загострився під час повномасштабної війни. Іншим мерам теж регулярно перепадає. Жоден з очільників міст в обласних центрах – не "Слуга народу". А влада любить своїх людей. І це Порошенко, який сам колись керував країною з Банкової, прекрасно розуміє.

Відповідно, у Київраді зараз розігрується карта шантажу: або місцева влада плює на волю киян з цим переіменуванням проспекту і для збереження голосів у залі під інші питання задовольняє "хочу" Порошенка, або рада захищає волю киян, але можуть бути наслідки.

Кличко і так сказав про те, що у нас в столиці опалювальний сезон під загрозою зриву. А тут ще фракція ЄС може не дати голосів за бюджет столиці на 2024 рік, хоча переконують, що бюджет не блокуватимуть. А все чому? Бо одна людина взяла усіх у заручники – не лише мера, а й кілька мільйонів киян

5 жовтня на сесії Київради розглянуть кілька питань. Серед них – звернення до Президента України з пропозицією надати 40 бригаді тактичної авіації почесну назву "Привид Києва", а також сумнозвісне перейменування Повітрофлотського проспекту. Тобто однією рукою Київрада буде просити прославити легендарних "Привидів Києва", а другою – відправить їхню ж пропозицію назвати проспект на честь Повітряних Сил у смітник. Проспект, на якому розміщені Генштаб, Міноборони, Національний університет оборони України та аеропорт Жуляни. А чому? Бо одна людина так хоче.

Це при тому, що у жовтні за два дні петиція голови експертної комісії, історика Олександра Алфьорова на сайті Київради набрала більше 6 тисяч голосів. Кияни вимагають, щоб Повітрофлотський проспект перейменували, вшанувавши подвиг Повітряних Сил.



Насправді ситуація дуже сумна. Через "хочу" однієї людини в нехтується воля киян, на загал демонструється зневага до таких інструментів прямої демократії як голосування у "Київ Цифровий" та петицій на сайті КМДА.

У цьому місці неможливо не згадати секретаря Київради Володимира Бондаренка, який дуже любить повторювати, що "Демократія – це, передусім, повага до правил і процедур". От тільки на практиці ці красиві слова, як бачимо, у Києві можуть просто не спрацювати.

Що робити меру Києва, фракції УДАР? Дуже просто. Те, що слід робити в тих умовах, коли тебе шантажують – не піддаватися на шантаж, комунікувати це публічно. Той, хто шантажує раз – буде це робити і вдруге, і втретє, бо відчує, що ти дозволив це робити.

Епілог

Насправді є ще примарна надія на те, що той, кому дуже хочеться, усвідомить, що коли ти колишній президент – ти за жодних обставин не маєш права зневажити ані волею громадян, ані інструментами, які дають громадянам право волевиявитися. Більше того, ти і твоя політична сила мали б стояти на захисті волевиявлення та таких інструментів.

Просте перейменування проспекту в столиці стало складним тестом на відповідальне лідерство і для колишнього президента, і для мера столиці і для депутатів двох фракцій – ЄС та УДАР. Що оберуть депутати – повагу до військових і до думки киян, які наполягають на вшануванні Повітряних Сил, чи бонуси за реалізацію принципової забаганки п'ятого президента, дізнаємось за результатами сесії.

Кожна сесія завершується публікацією поіменного голосування. Кияни дуже уважно спостерігатимуть за голосуванням за цей проект і за тим, хто з депутатів публічно піде проти пропозиції військових. Тому депутати Київради, голосуйте відповідально!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.