Науковий колабораціонізм. Кузнєцова видала наукову статтю в москві у 2022 році

У середу парламент мав розглянути законопроєкт спікера Руслана Стефанчука (6013) . За інформацією, яку вдалося отримати від нардепів, розгляд поки вдається перенести. А це нам дає дещо більше часу, аби про інформувати громадськість.

Про ризики законодавчої ініціативи Стефанчука, які зокрема з'являться і для нацбезпеки країни у разі прийняття проєкту, "Голка" писала неодноразово. Одним з тих, хто лобіює цю законодавчу ініціативу є дехто Олексій Кот – син Наталії Кузнєцової та колишнього судді Вищого господарського суду Олександра Кота.

Олексій Кот навчався в рф, нині є директором Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України. І на цю посаду він потрапив не без допомоги своєї мами, яка була віцепрезиденткою Академії правових наук.

Про Котів вийшов детальний матеріал нашої громадської ініціативи на "24 каналі". Але менш ніж за добу вдалося з'ясувати нові цікаві деталі. І стосуються вони наукової діяльності мами Кота – Наталії Кузнєцової.

Наталія Кузнєцова видавалася у москві у виданні Дослідницького центру приватного права при президенті рф. І, щоб розвіяти сумніви, що це, може, просто якусь стару статтю передрукували, то треба звернути увагу на те, як вона починається у збірці "Частное право в странах бывшего СССР" итоги 30-летия". Так от текст Кузнєцова почала словами:

"Почти три десятилетия прошло с тех пор, как в наших странах (бывших республиках СССР) начался процесс возрождения частноправовых традиций и формирования гражданского законодательства".



Уривок з видання, яке надрукували 2022 року в державі-агресорі

Це науковий колабораціонізм, бо після анексії Криму і тимчасової окупації Луганщини та Донеччини ціннісні науковці не друкуються в рф. Ну, і тут варто нагадати, що у 2021 році на кордоні з Україною вже готувалися до повномасштабного вторгнення ворожі війська.



Тут треба сказати, що партнерство родини Кузнєцової зі Стефанчуком, чий законопроєкт 6013 наразі активно підтримується сином Кузнєцової Котом, має свою історію.

Стефанчук став академіком у 2020 році. Тобто його наукова кар'єра пішла вгору саме після того, як він став нардепом. До того спроби стати академіком успішно не завершувалися.

І бути членом Академії – це не просто статус. У декларації Стефанчука йдеться про те, що він отримує щорічно виплати і це довічно. Наразі сума становить близько 50 000 грн на рік.

Торік Цензор.НЕТ у своєму матеріалі "Прилаштувати своїх. Чому Стефанчука звинувачують у спробі захоплення Академії правових наук" писав, про спікера Стефанчука, який намагався повпливати на те, хто ж очолить Академію.

Тут варто зазначити, що колишній очільник цієї установи Олександр Петришин нині є суддею Конституційного суду і до його доброчесності в Центру протидії корупції були питання.

Петришин – відомий науковець. Відомий зокрема тим, що за часів президентства Леоніда Кучми підготував науковий висновок, що той може йти на третій термін. За приклад ставив... росію. Варто зазначити, що у Конституційному суді ще донедавна слухалася справа щодо бездіяльності Верховної Ради.

Парламент 5 років не може затвердити перелік підприємств, які не мають потрапляти у приватні руки. Отже, може повторитися така ж ситуація, яка вже колись сталася із "Моторсіччю" – підприємством, яке могло "приземлити" ворожу авіацію. Воно опинилося в руках Вячеслава Богуслаєва, якого зараз судять за державну зраду.

Так от у вересні Конституційний суд самоусунувся від розгляду цього питання. І це сталося саме перед тим, як парламент запланував розгляд вже згаданого законопроєкту Стефанчука 6013 у другому читанні. Суддя Петришин був у складі Великої Палати Конституційного Суду, яка приймала таке рішення. Окремої думки в нього з цього приводу не було.

Кум путіна Віктор Медведчук, якого звинувачують у державній зраді, залишався, до речі, за головування Петришина зі званням академіка і це тривало аж до 2023 року.

Коли Петришин перейшов до Конституційного суду, то постало питання: хто ж очолить Академію?

Ця установа десятки років працює у Харкові, але була ініціативна група, яка бажала перенести його до Києва. І ця ініціатива з'явилася не просто так. Кілька не пов'язаних між собою джерел громадської ініціативи "Голка" зазначили, що очолити Академію дуже хотіла вже згадана Наталія Кузнєцова, але її умова була – переїзд Академії з Харкова до Києва. Зрештою, ідея переїзду зазнала фіаско.



Та Кузнєцова не залишилася ні з чим. Тут варто зазначити, що на вул. Пилипа Орлика було десятки років київське регіональне відділення Академії. Тут був гуртожиток для науковців.

І цю будівлю передали під розміщення Інституту правотворчості та науково-правових експертиз. Це зробив уряд минулого року. І очолює цей інститут, як вже йшлося вище, Олексій Кот, син Кузнєцової, який зараз дає схвальні відгуки спікеру, зокрема на законопроєкт Стефанчука 6013.

І ті, хто є "фахівцями із роздержавлення", можуть спробувати згодом приватизувати цю будівлю. Зрештою, Кузнєцова вже приватизовувала близько 450 метрів на Хрещатику і знає, як це робиться.

Але приватизація – це лише епізодична історія. Значно важливіше мати в країні вплив на політико-правові процеси.

І тепер Олексій Кот, який очолює установу, не просто може впливати на захист дисертацій, а надає потрібним законопроєктам, як і у випадку з 6013, потрібні правові висновки.

І звісно, з огляду на все перелічене, про ризики для нацбезпеки тут ніхто нічого не скаже. Тому на Faceebook-сторінці Кота можна прочитати серію постів на підтримку законодавчої ініціативи Стефанчука.

Але чи це відповідає намшим інтересам?

💳Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twiter

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.