Гра в граблі і Конституція на паузі: що на нас чекає зі зміною уряду?

Уже відомо, що три міністерства можуть злити в одне Міністерство ресурсів, до якого увійдуть Міністерство агрополітики, Міністерство довкілля та Міністерство економіки.

Це одне з найгірших рішень і ознака того, що під час відбудови захист зелених зон буде під серйозним ударом. А те, що кілька місяців тому президент підписав "закон Ігоря Мазепи", який обнулив претензії до власників краденого, дає нам розуміння того, що загроза масштабується (йдеться про законопроєкт 12089). Зеленський підписав закон попри те, що громадяни зібрали 25 000 голосів під петицією з вимогою вето. Низка міністерств теж вимагала вето, зокрема Міновкілля, але ці вимоги знівелювали.

А тепер уявіть, що через парламент пройшов закон із серйозними ризиками. Уже не буде окремої інституції Міндовкілля, аби дати свої рекомендації щодо вето. Голос екологів буде глушити агросектор. Їм треба розорювати землі і засівати. Ну, а економіка скаже: "Нам треба інвестиції". Об'єднати три такі міністарства в одне, це як свідомо пустити лиса в курник і чекати, що будемо збирати в тому курнику яєчка.

Окрім загрози екології тут є ще одна загроза – суто з точки зору менеджменту. Щойно Зеленський як президент отримав монобільшість у 2019 році, Мінкульт вирішили об'єднати з Мінмолоді та спорту. Десь пів року створювали нове об'єднане міністерство і це вартувало колосальних зусиль, бо це питання і до штатного розкладу, і до майна. І що вирішили через пів року? Знову розділили на два міністерства. Чи є рух "туди-сюди" ефективим? Ні. Тому тогочасний міністр Культури назвав однією з причин свого звільнення – новий розділ його міністерства на два.

З того часу в Мінкульті у нас безлад. То у нас міністром поставили одіозного Олександра Ткаченка, який додумався замінити тризуб на жест із сексуальним підтекстом і потім ми чули: "вибачте, про*бали".



В'ячеслав Чорновіл показує тризуб і у минулому міністр культури Олександр Ткаченко, який вирішив змінити жест, що символізує тризуб

Далі тривалий час був в.о. Ростислав Карандєєв і країна не просто жила без міністра, а так вийшло, що у контексті збереженні пам'яток повернулися правила гри часів Януковича. Всі сподівалися, що ситуація якось зміниться за Миколи Точицького, але і тут не вийшло. Зараз він, швидше за все, піде кудись послом.

І хто очолить Мінкульт поки невідомо. А у війну треба дивитися на стратегію держави, де збереження нашої ідентичності має відігравати ключову роль, зокрема і через те, що багато українців вимушено виїхали за кордон.

І якщо ворог намагається знищити нашу ідентичність, стирає з лиця землі у Львові Музей Шухевича, то у нас є забудовники, які нищать не лише зелені зони, а й культурну, археологічну спадщину – Пирогів, урочище Китаїв, Музей видатних діячів української культури.

Так само є питання з Міністерством національної єдності. Його сформували на базі Міністерства реінтеграції і після цього виникало питання – а хто буде займатися ВПО, коли Міннац'єдності фокусується лише на українцях за кордоном? Тепер міністерство нібито збираються ліквідувати: міністр Чернишов – під підозрою, але впевнено продовжує писати про досягнення. Одне з останніх досягнень, які рекламує, – підтримка урядом постанову Міннац'єдності про розвиток мережі Unity Hub для українців за кордоном. Що тепер буде з усім цим? І що робити з довірою українців за кордоном, які після років ігнорування їх державою позитивно сприймали створення цього міністерства?

Крім того, у суспільства виникають питання, чи слід об'єднувати Мінветеранів з Мінсоцом. Ось що про це написала Людмила Дараган, яка працювала на посаді держсекретаря Міноборони::

"Ветеранська політика є частиною політики безпеки та оборони країни. Ветерани це стратегічний капітал держави. Вони є носіями бойового досвіду та можуть брати активну участь у формуванні національного спротиву та ідентичності нашої держави. Ветерани є великою частиною формування інституту "громадян війни". Вони можуть бути моральними авторитетами в громадах, а також мобілізаційним потенціалом країни. Страгічно вдала ветеранська політика повинна забезпечити реінтеграцію ветеранів та їхню активну участь у відновлені та безпеці звільнених територій, активацію згуртованості суспільства та стати довгостроковою безпековою інвестицією. Ветерани це не проблема для держаи – це сила і честь!"

Тобто оце об'єднання-роз'єднання – це рубрика #Це_ж_було_уже.

Уряд міг би стати в часи війни коаліційним і до нього мали б залучити зокрема й експертів. Натомість ми бачимо, що колоду карт просто тусують, а суспільству подається це як зміна. За відсутності можливості провести вибори в часи війни, уряд – це змінна, яка може дати оновлення політичній системі і запустити напрацювання політик.

Редакторка відділу внутрішньої політики "Дзеркала тижня" Інна Ведернікова писала про те, що і чому в уряді треба робити ще 2023 року:

"Корупція та некомпетентність людей, які ухвалюють державні рішення від імені президента, підриває здатність нашої державної машини забезпечувати опір агресії... За умов, коли не можна провести вибори – є можливість змінити уряд. І він може і має бути коаліційним. Коаліційний уряд має бути сформований за участю представників політичних сил, але не виключно з них".

Але піти на це можна тоді, коли ти думаєш про збереження не лише державності, але й демократії. А якщо президент вже так впевнено говорить про те, що у нас зміниться прем'єр, забуваючи про те, що згідно з Конституцією, рішення приймає парламент, то це мультиплікує вищезазначені загрози.

Ситуація, коли Конституція та демократія ставляться на паузу, дуже шкідлива в мирний час. А у війну такі дії можуть бути більш, ніж руйнівними.

Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉 Twitter

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.