Щодо дискусії навколо взаємин держави і великого бізнесу в умовах війни та після неї
Рішення РНБО України про відчуження приватних активів п'яти підприємств в управління держави (міністерства оборони), яке було оголошено 7 листопада 2022 р., викликало активну і гостру дискусію. В багатьох публікаціях це називалося примусовою націоналізацією, хоча відразу було пояснення з боку РНБО, що йдеться про тимчасове відчуження приватних бізнес-активів у зв'язку з військовими потребами держави і на підставі закону про воєнний стан в Україні. Також з боку РНБО було заявлено, що відчужені приватні активи будуть повернені власникам після завершення воєнного стану.
Тим не менш, реакція на це рішення РНБО була неоднозначною. Тому треба розбиратися: чи то була націоналізація і чого чекати далі, зокрема після війни?
На початку треба з'ясувати, а чому виникли критичні зауваження і підозри щодо відповідного рішення РНБО? Якщо оцінити саму інформаційно-політичну ситуацію навколо цього рішення, то можна виокремити чотири основних мотиви для критики зазначеного рішення РНБО.
Мотив перший – загально-ліберальні побоювання щодо порушення священного права приватної власності. Саме тому і використовується теза про "націоналізацію". Контраргументи проти цих зауважень: 1) офіційні заяви РНБО, що в даному випадку йдеться про тимчасове відчуження приватних активів, які після війни будуть повертатися своїм власникам; 2) в Офісі Президента України і Кабінеті Міністрів України домінують ліберально-ринкові позиції, зокрема і установка на приватизацію більшості державних активів. Ідеологів одержавлення української економіки непомітно ні в президентській команді, ні в Уряді. І не йдеться про націоналізацію цих підприємств, а лише про тимчасове відчуження приватних активів в управління держави для забезпечення її оборонних потреб.
Мотив другий – намагання ображених власників відчужених активів захистити свої інтереси. Простіше кажучи, йдеться про активну інформаційну та піар-кампанію з боку власників тих активів, які були відчужені. В різних ЗМІ вже з'явилась інформація про те, що таку кампанію ініціював Ігор Коломойський. Цілком вірогідно, що схожим чином можуть діяти і інші власники, які потрапили під відповідне рішення РНБО.
Мотив третій (пов'язаний з другим) – побоювання, що таке рішення РНБО може спровокувати внутрішні конфлікти, які абсолютно непотрібні державі, яка знаходиться у стані війни з таким потужним зовнішнім супротивником як Росія. Звідси і заголовки про "квиток на ще одну війну". Зовні такі побоювання виглядають небезпідставними, особливо враховуючи наші бізнес-політичні традиції. Але...! В умовах нинішньої війни з Росією, будь-хто, хто розпочне внутрішню інформаційно-політичну війну проти української держави буде сприйматись як посібник агресора і внутрішній ворог з усіма відповідними наслідками. Тому навряд ображені власники відчужених активів підуть на пряму публічну війну з державою. Скоріше вони будуть виходити з позицій загально-ліберальної критики зазначеного рішення РНБО.
Мотив четвертий – побоювання щодо конкретних політичних або бізнес-мотивів зазначеного рішення РНБО. Йдеться або про чийсь інтерес до конкретних бізнес-активів, або про послаблення позицій конкретних олігархів, зокрема в контексті політики деолігархизації. По відчужених бізнес-активах абсолютно очевидними є військові потреби держави. Йдеться не про телеканали, або високоприбуткові підприємства, а про підприємства, від яких залежать інтереси оборони і національної безпеки України. Деякі з відчужених підприємств, до речі, знаходились у стані банкрутства. Щодо деолігархизації, то така логіка може враховуватись (зокрема у випадку Коломойського), але рішення РНБО не стосується більшості тих, кого частіше згадують як олігархів, – Ахметова, Пінчука, і навіть Порошенка, тай багатьох інших потенційних претендентів на потрапляння до Реєстру олігархів. Хоча не можна виключати, що інші великі бізнесмени побоюються створення небезпечного для них прецеденту. Однак наші міжнародні партнери явно будуть проти надмірного поширення практики тимчасового відчуження приватних активів, навіть в умовах воєнного часу.
Тому найбільш обґрунтованою версією рішення РНБО все ж таки є потреби оборони і національної безпеки. І коли окремі великі бізнесмени діють у відповідності до національних інтересів і співпрацюють з державою, то жодних питань про відчуження їх активів не виникає.
Питання на майбутнє: а що буде з відчуженими активами після війни? Нібито формальна відповідь вже є – ці активи будуть повертатись власникам. Але ризикну припустити, що ситуація не буде однаковою по кожному підприємству. Наприклад, чи варто повертати активи В.Богуслаєву, якому висунули звинувачення у державній зраді? Очевидно, що це питання є риторичним. Схожа ситуація потенційно може виникнути і для К.Жеваго. 25 листопада поточного року з'явилася інформація, що слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) проводять обшуки на підприємствах, пов'язаних з колишнім народним депутатом Костянтином Жеваго. Перевіряється інформація щодо роботи його підприємств в інтересах Росії.
Інший показовий приклад – ПАТ "Укрнафта". В цій компанії контрольний пакет акцій завжди належав державі, але вже більше п'ятнадцяти років її контролював і використовував у своїх інтересах І.Коломойський. Держава після війни може повернути активи олігарха з Днепра, але, на мій погляд, має зберегти контроль над цією стратегічно важливою компанію.
Щодо ПАТ "Укртатнафта", то по цій компанії структура активів є найбільш заплутаною і деформованою і держава має навести лад у цій ситуації, виходячи, знов-таки, з своїх стратегічних інтересів.
ПрАТ "Запоріжтрансформатор", за повідомленнями ЗМІ, є у стані банкрутства. Враховуючи це треба вирішувати і подальшу долю цього підприємства.
ПрАТ "АвтоКрАЗ" входить у групу К.Жеваго "Фінанси та кредит" і теж у стані банкрутства. Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження проти компанії мільярдера Костянтина Жеваго. Бізнесмена підозрюють в ухиленні від сплати податків на понад 90 млн грн. Також є кримінальна справа про відшкодування збитків банку "Фінанси та кредит" на суму більш ніж 2,5 млрд грн. Фахівці кажуть, що в даному випадку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може звернутись до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) нанесених банку та кредиторам збитків пов'язаними із банком особами та особами, які прямо або опосередковано отримали майнову вигоду. Також в межах різноманітних кримінальних проваджень слідство має всі повноваження звернутися в суд для накладення арешту та передачі в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) майна компаній, у тому числі зарубіжних, пов'язаних із Костянтином Жеваго, що задіяні у легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом. Це як конкретна ілюстрація того, як можуть події розвиватися далі в цьому випадку.
Тому можна зробити висновок, що по кожній конкретній компанії ситуація буде розвиватися по-різному. Головне, щоб враховувались інтереси національної безпеки держави, норми права, а також ефективності цих підприємств.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
