ФОПам на замітку. Як скасувати закон, спираючись на лист громадянки Р.

Тиждень тому Київ трясло від протестів ФОПів обурених законом про касові апарати. Були навіть бійки із поліцією.

А я вчора був вражений новиною, яка просто шокувала мене та моїх юристів. Виявляється, в Україні є інститут, який може вирішити ситуацію з ФОПами та будь-яку іншу проблему за допомогою ОДНОГО листа.

У ньому громадянка Р. Лижичко звертається до омбудсмена з прав людини та домагається від омбудсмена направити листа Президенту України з рекомендацією не підписувати закон.

А що так можна було?

І нікого не бентежить, що омбудсмен з прав людини приймає листа від громадянки Р., не відправляє це звернення бізнес-омбудсмену (в чиїй компетенції хоча б може перебувати питання закону 5572). При цьому посилається на те, що громадянка Р. – людина, а омбудсмен з прав ЛЮДИНИ (коротше може розглядати шозавгодно, адже всі ж навколо люди)...

І апофеоз цієї історії – це лист омбудсмена Денисової до Президента України.

У ньому Денисова просить Президента не підписувати закон 5572 виходячи з листа громадянки Р. (((

І це все незважаючи на те, що закон пройшов ВСІ комітети, отримав належні висновки, перевірки на відповідність правам людини, проголосований і навіть була невдала спроба його скасування. Але все це не береться до уваги. Є лист громадянки Р. І будьте ласкаві – скасовуйте)

Я розумію, якби громадянка Р. звернулася до омбудсмена з проханням пом'якшити запобіжний захід своєму другу (двічі затриманому і пропонувавшого хабар за зняття закону 5572) Нікіну, це хоч у її компетенції.

Тож ВСІМ, кому щось неподобається в Українських Законах – всі до Денисової, за прикладом Руслани. Вона Ваші побажання і одразу до Президента.

Ну, а тепер серйозно і аргументовано про ініціативи громадянки Р., компетенції омбудсмена та закон 5572



Щоразу, коли Руслана Лижичко та її лобісти намагаються завадити набранню чинності законопроєкту N5572, а саме шляхом звернення до Омбудсмена та надалі через нього до Президента з вимогою не підписувати цей законопроєкт, у мене виникає питання: якщо правда на твоєму боці, то чому ж так боїшся чесних публічних конкурсів з акредитації?

Не тих "псевдоконкурсів" 2019/20 років, які спричинили обурення учасників сфери колективного управління, виникнення численних кримінальних проваджень в СБУ, ДБР та Національній поліції, результати яких згодом скасовуються судами у зв'язку з недотриманням законних вимог та процедури. Про те, що минулі "псевдоконкурси" були проведені з численними порушеннями Закону, заявляють представники як авторів, так і бізнесу. Наприклад, Європейська бізнес асоціація також наголошує, що "Конкурси для визначення внесених до Реєстру ОКУ мають проходити лише після оновлення акредитаційної комісії".

Не менш питань виникає і щодо реагування Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової на звернення громадянки Р. Лижичко. По-перше, зі Статті 13 КУ Уповноважена з прав людини має право:

● вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина (пункт 3,1);

● направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів (пункт 11).

По-друге, конкретний документ, з яким звертається Уповноважений з прав людини до органів державної влади і посад осіб, визначається Статтею 15, а саме:

● Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

● Конституційне подання Уповноваженого – акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України.

І по-третє, Статтею 17 КУ визначена хронологія дій Уповноваженого з прав людини при зверненні до нього. При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення.

Отже при розгляді звернення не дотримана процедура, визначена Законом України. В резолютивній частині листа не зазначено, на підставі яких норм закону Уповноважена звертається до Президента України. Водночас, цей лист не є поданням і не є пропозицією щодо вдосконалення законодавства, бо закон ще не підписано. Більш того, з листа вбачається, що Уповноважена з прав людини посилається не на власну позицію або висновки, а на думку Руслани та позицію управлінь ВРУ.







Розберемо без емоцій риторику Р. Лижичко, яка згадується в контексті заяв Омбудсмена з прав людини Людмили Денісової щодо припинення порушення економічних прав авторів та вимог до президента України не підписувати закон N5572 – з посиланням нібито на порушення його положеннями Конституції України.

Отже, по порядку:

Стаття 41 КУ: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності".

Законопроект N5572 не містить жодних обмежень для авторів та виконавців щодо розпорядження їхніми правами інтелектуальної власності, визначеного всіма законами України. В цьому можна пересвідчитися, прочитавши законопроект. Навпаки він тимчасово розблоковує роботу всіх внесених до Реєстру ОКУ для проведення збору і розподілу роялті до моменту проведення нового прозорого конкурса. Отже, такий "конституційний аргумент від опонентів" – черговий фейк.

Стаття 54 КУ: "Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності".

Як саме закон N5572 порушує дану Статтю КУ не зрозуміло. Він лише скасовує результати проведених конкурсів з акредитації ОКУ у 2020 році. А от чому про це заговорили опоненти можна зрозуміти. Взяти всю сферу під контроль не вдалося. Автори країни сказали своє слово.

Щойно правоохоронні органи розпочали розслідування спрямоване на захист авторських прав та матеріальних інтересів українських авторів, як одразу "посередники" між користувачем та автором, яких представляє Руслана, об'єднались для блокування законопроєкту N5572. Не лише у публічній площині, а й поза нею.

Результат відомий – нові кримінальні провадження, в яких фігурантами проходять особи пов'язані з акредитованими ОКУ. Рахунки цих ОКУ та компаній-прокладок з ідентичними назвами, через які, всупереч закону, збиралися кошти, арештовані в судовому порядку. А директор цих компаній затриманий на спробі дачі хабаря народному депутату за відтермінуванні Закону N5572.

Тому, власне, Закон N5572 не тільки не порушує Конституцій України, а навпаки допомагає встановити чесні правила у сфері колективного управління, дає змогу очистити сферу від сірих схем та встановити прозорий механізм руху авторських грошей.

Автори, громадяни України, а також автори світу, яких представляє найбільша авторська спільнота країни ГО УААСП, чекають від Української Держави подальших законодавчих та управлінських рішень для наведення ладу.

Також звертаємося до Президента України з проханням підписати законопроект N5572 і пришвидшити конструктивний позитивний рух вперед, який підтримує вся індустрія. Про що свідчить опубліковане у вересні 2021 року найбільше в історії колективне звернення до керівництва країни від користувачів та авторів.

Після ухвалення законопроекту N5572 за підтримки майже всіх фракцій Верховної Ради – ми маємо надію, що українська Держава допоможе українським авторам за підтримки міжнародної авторської спільноти нарешті розбудувати в Україні справедливу та прозору систему роялті для авторів, виконавців та інших правовласників.

А багаторічна руйнівна кампанія українських та закордонних лобістів щодо створення за допомогою системної брехні тіньової тотальної приватної монополії з метою привласнення роялті творців, тиску на український уряд та лобіювання нелегітимних маніпуляцій з законодавством – нарешті отримає публічну, фахову та моральну оцінку, осуд і буде врешті ліквідована.

Крім того, звертаємося до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, пані Людмили Денисової з пропозицією відкликати дане звернення, оскільки воно містить ознаки лобіювання інтересів певної групи осіб, яка втративши можливість впливати на виконавчу гілку влади через афільованих чиновників, використовує інститут Уповноваженого у власних меркантильних цілях. Тим більше, зважаючи на наявний юридичний фаховий висновок інституту інтелектуальної власності щодо конституційності положень даного Закону. Просимо наступного разу, перед здійсненням звернень до Президента зважати на думку і позицію інших учасників сфери колективного управління. Задля всебічного та об'єктивного розуміння процесів та подальшого незаангажованого формування власної позиції щодо питань авторського права в Україні.