Щоденник євроатлантиста. Перемога Януковича і Януковича upgraded
У першому турі виборів перемогли два Януковича – Янукович та Янукович upgraded. Під Януковичем upgraded я маю на увазі Сергія Тігіпка. Не знаю, як кому, і вашій покірній слузі складно знайти особливі відмінності у світосприйнятті цих двох політиків і в тому, як вони бачать майбутній розвиток України. Зокрема й у тому, що мене найбільше цікавить – його зовнішньополітичній орієнтації, яка має явний перекіс з Заходу (у його найширшому розумінні) на Схід (у його так само найширшому розумінні). Оновлена версія Януковича відрізняться від нього самого відносною новизною (нові моделі завжди викликають інтерес) та відсутністю все ще важливого для багатьох українців (і не тільки) тюремного бекграунду.
Проте цікаво інше: подібна оновлена версія цілком позитивно сприймається не лише в Україні, але й деяких дуже важливих країнах Заходу. Наприклад, у Франції. І в цьому нічого дивного немає: Тігіпко міг би бути дуже комфортним партнером для скептично налаштованого наразі до України Заходу – без не те що планів рухатись до НАТО (Тимошенко тут теж влаштовує), але навіть і без намірів вступати до Євросоюзу, від яких в європейських столицях вже майже шарахаються.
Як розповів мені один поважний західний співрозмовник Тігіпка, старим європейцям імпонує, що він, на відміну від Януковича, прагматично, а не ідеологічно, підходить до питань зовнішньої політики: якщо й допускає, як Віктор Федорович, пролонгацію Чорноморського Флоту РФ (щоправда, робить це швидше у приватних розмовах, ніж на камери), то лише з серйозними фінансовими дивідендами для України. А якщо говорить про відносини з Росією, то без жодних реверансів у бік Єдиного економічного простору.
Адже – і це, до речі, в Євросоюзі ведуть досить хитру гру щодо України – з одного боку, вони не готові говорити про жодну перспективу членства для України, а з іншого, не готові сприйняти переорієнтацію України на членство в Єдиному економічному просторі, котрий – і це, до речі, приємно спостерігати – в підкованих представників країн "Старої Європи" не викликає жодної симпатії.
І в цьому контексті цікаве інше питання: чи міг би розраховувати на кращий результат у виборах Арсеній Яценюк, якби його сприймали як Ющенка upgraded, а не політика, який раптово вирішив по-путінськи позакручувати гайки? Якби його сприймали так само патріотичним і проєвропейськи налаштованим, проте більш прагматичним і з чітким відчутттям того, що може бути зроблено в нинішніх реаліях, а що ні. Ризикну припустити, що вдіповідь була б позитивною: в Україні є попит не лише на оновлену версію Януковича, але й Ющенка...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.