Щоденник євроатлантиста. НАТО в моді і поза модою
Давно хотілось звернути увагу українців на НАТО якимось нестандартним способом. Ідея організувати євроатлантичну колекцію одягу на Українському тижні моди з'явилась у вашої покірної слуги після чергових відвідин чергового круглого столу, де, зазвичай, більш палкі євроатлантисти переконують в корисності членства в НАТО менш палких ще років два тому, але, за іронією долі, втілити її Інституту світової політики вдалось тільки тоді, коли в політичному сенсі членство України в НАТО вийшло з моди.
Чому ми не відмовились від цієї затії, враховуючи нові віяння з Банкової? Є кілька причин. По-перше, банальна зміна влади не має бути приводом для зміни зовнішньополітичних пріоритетів. Пріоритетів, які були не хворою фантазією попереднього президента, як хтось любить вважати, а закріплені в низці законодавчих актів ще за часів президента Кучми. Особисто я схильна розглядати нинішню ситуацію з НАТО як паузу, а не як розрив: рано чи пізно Україна повернеться до цієї теми. Інше питання, яким чином на той момент виглядатиме сам Альянс і які цілі він переслідуватиме. Власне, й деякі стратеги з регіоналів в розмовах не під запис зізнаються, що рано чи пізно їм доведеться повертатись до цієї електорально невдячної теми. Та й, подейкують, нинішній міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, перебуваючи ще в ранзі радника В.Ф. Януковича, якось не під запис розповів, що якби його тодішньому і нинішньому шефу дали спокійно попрацювати тривалий час без виборів та перевиборів, то він би теж міг підхопити євроатлантичну естафету.
По-друге, хотілось якимось чином підштовхнути тих, хто в цій країні досі намагається провадити в життя інформаційну кампанію щодо НАТО (принаймні, на неурядовому рівні) знаходити більш креативні ходи та сценарії навіть при досить обмежених на подібні речі коштах. Так, дехто може зауважити, що з інформаційною кампанією подібна фешн-презентація немає нічого спільного. Справді, я та мої колеги з Інституту світової політики не переслідували цілі, аби моделі розкидали прямо з подіуму листівки про НАТО, а дизайнер Олена Даць, якій, власне, ми й замовили колекцію, роз'яснювала про діяльність Північно-Атлантичного Альянсу серед гламурної публіки, яка, як правило, складає левову частку відвідувачів Ukrainian Fashion Week. Йдеться, швидше, про спробу змінити емоційне сприйняття НАТО. На моє суб"єктивне відчуття, перш ніж людям давати інформацію, люди повинні хотіти цю інформацію чути. Якщо ж людина шарахається від одного слова НАТО і від зображення чотирикутної "зірки" Альянсу, котру ми відтворили то навряд чи буде хотіти дізнатись щось більше.
Тим паче, що перше уявлення, яке є в багатьох українців про НАТО має прямий стосунок до елементу одягу. Маю на увазі, знаменитий "натовскій сапог". І це при тому, що хоча б мінімально обізнана з Альянсом людина знає, що військові в країнах-членах НАТО носять комфортні черевики, а не чоботи.
Тобто не йдеться зараз про членство в НАТО, йдеться про його адекватне сприйняття у суспільстві – не на основі спотворених сюжетів, показаних по російському телебаченні, чи байок, якими годували в портах Феодосії чи літніх антинатовських таборах для молоді на Херсонщині.
Крім того, всі присутні на показі (за що особисто дуже вдячна кожному) не могли не помітити, що дипломатичний корпус на презентації уособлювали, передусім, посли Франції та Німеччини – країн, котрих традиційно вважають найбільшими скептиками щодо України в НАТО. Певний символізм був і в присутності на показі Євроатлантичної колекції першого президента України Леоніда Кавчука – він якраз є ідеальним втіленням людини (і політика зокрема), котра пройшла власну еволюцію з палкого прибічника нейтралітету до палкого прихильника членства України в НАТО. Всупереч загальним політичним трендам, до речі.
Фоторепортаж з показу Євроатлантичної колекції можна проглянути тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
