Щоденник євроатлантиста. Азаров розжене ''євроінтеграторів''?
У п'ятницю нова влада може продемонструвати на справі, а не на словах свою відданість євроінтеграційному курсу. Саме тоді, за деякою інформацією, може розпочатись офіційне розформування Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції. Новоспечений прем'єр, подейкують, ніяк не міг вирішити, хто з віце-прем'єрів має ним опікуватись. Йшлось і про Сергія Тігіпка, і про Бориса Колеснікова. Але дійшовши висновку, що це не є прямим профілем жодного з них, вирішили поки взагалі поставити хрест на цій структурі.
У мене немає наміру наразі роздумувати, наскільки ефективним є цей орган. Проте зрозуміло, що подібні кроки є досить знаковими. І подібні кроки, як не складно здогадатись, девальвують цінність першого візиту Януковича саме до Брюсселя.
Звісно, ситуація може змінитись, якщо Петро Порошенко стане віце-прем'єром з питань євроінтеграції. Поки що відомо, що Петру Олексійовичу цю посаду дійсно офіційно запропонували, але він начебто все ще в роздумах. Думати є про що: в Міністерстві закордонних справ Порошенко міг розгорнутись на повну і дозволити собі багато чого. До того ж, якщо порівняти перший прихід Порошенка до влади, тобто РНБО, то його п'ятимісячне перебування на посаді міністра закордонних справ виявилось досить успішним з іміджевого боку. Втратити подібне репутаційне надбання, зв'язавши себе по руках і ногах з "командою професіоналів", з точки зору політичної перспективи не зовсім з руки...
У ситуації з віце-прем'єрством Порошенко, за деякою інформацією, поки що не може зрозуміти ні коло своїх функцій, ні того, наскільки його бачення євроінтеграційних процесів має піддаватись корекції з боку Азарова та Ко. Як-не-як, бізнес-стиль керування Порошенка суттєво відрізняється від радянського стилю, який традиційно приписують новоспеченому міністру закордонних справ Костянтину Грищенку. Микола Азаров, який має намір самостійно очолити весь євроінтеграційний процес, начебто запропонував Петру Олексійовичу підготувати щось на зразок програми, в якій би виклав своє бачення того, як має будуватись робота віце-прем'єра з євроінтеграції...
Обізнані люди стверджують, що Петро Олексійович, швидше за все, погодиться обійняти цю посаду. Тоді, можливо, з'явиться нова, порошенківська версія координаційного бюро з євроінтеграції – можливо, навіть із більшими людськими та фінансовими ресурсами. Інше питання, наскільки потужною в ній буде євроатлантична складова, з приводу якої екс-міністр закордонних справ та доблесна регіональна команда явно розходяться за ідеологічними ознаками...
Проте, яке б рішення не прийняв Петро Олексійович, головне сьогодні не допустити ситуації, про яку нещодавно на семінарі з приводу нової Стратегічної концепції НАТО в Хельсінкі розповів фінський міністр закордонних справ з допомогою одного анекдоту. В ньому йшлось про те, як Барак Обама інформував Хілларі Клінтон, що нарешті в Європі з'явився довгоочікуваний з часів держсекретаря Кіссінджера єдиний номер, за яким можна зателефонувати і вирішити всі питання – це номер президента ЄС Хермана ван Ромпея. Коли ж Хілларі поцікавилась, чи телефонував американський президент за цим номером, той відповів ствердно. Щоправда пояснив, що через різницю в часі там була глибока ніч і він зміг лише прослухати запис на автовідповідачі. В ньому йшлось наступне: "Якщо ви хочете дізнатись німецьку позицію – натисніть один, якщо французьку – натисніть два" і тому подібне. Покінчити з зовнішньополітичним багатоголоссям для Києва – це вже не просто завдання, це справа честі, якщо нова влада бажає хоча б чимось відрізнятись від старої у сприйнятті західного світу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
