25 березня 2011, 11:37

Щоденник євроатлантиста. Операція ''Маргарет''

У лівійській операції є багато цікавих нюансів. Це і гіперактивність Франції Саркозі. Це і категорична відмова ангажуватись в операцію з боку Польщі, яка традиційно складала перші лави міжнародних коаліцій під проводом США. Це і вимушена війна для Барака Обами, котрий явно хотів увійти в історію як президент, який закінчує війни, а не розпочинає їх. Це і розкол по лівіському питанню всередині Росії замість більш очікуваного розколу всередині Заходу (як це було у випадку з Іраком). Це і обережність НАТО, котрого ніяк не можуть переконати повністю перебрати на себе командування операцією в Лівії. Вчора країни-члени Альянсу змогли лише домовитись про запровадження над Лівією безпілотної зони. Але генсек НАТО Расмуссен спростував інформацію, що НАТО візьме під свій контроль весь хід військової операції. Насправді, все просто: Альянс знову змушують зробити вибір, чи бути йому "глобальним поліцейським" чи обмежитись традиційним євроатлантичним радіусом дії, й без того порушеним операцією в Афганістані. А якщо не ангажутись в Лівію взагалі, то куди ж тоді має ангажуватись організація з репутацією найбільш успішної безпекової структури за всю міжнародну історію?

Ще один цікавий нюанс – це ті, хто безпосередньо командують лівійською операцією. Зізнаюсь, я була приємно здивована, коли дізналась, що керують неї дві американські жінки (див. фото) по імені Маргарет – Маргарет Вудворд і Маргарет Клейн. Фактично, лівійська операція є першою міжнародною операцію такого масштабу, якою керують жінки. Азаров розповідав, що реформи – не жіноча справа, цікаво, як би він відреагував на таку жіночу справу, як нанесення авіаударів по військовим об"єктам Каддафі?



Генерал Маргарет Вудворд



Віце-адмірал Маргарет Клейн

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...

Досить мантри про "Путін на це не погодиться"

Гарною новиною цих тижнів – особливо після останньої зустрічі "коаліції охочих", котрій ще належить перетворитись на "коаліцію рішучих" – є те, що дискусія про гарантії безпеки для України важко, болісно, але все ж перетворюється з концепту у план дій...

Гарантії безпеки не роздають, їх вигризають

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей...

Від обрання до інавгурації. Що вже вдалось Україні з ''другим'' Трампом

У день інавгурації 47-го президента США можна з певністю стверджувати, що Україна не втрачала часу даремно після американських виборів, коли одночасно потрібно було мати справу з двома американськими президентами: ще з діючим і вже з новообраним...

Україна-Польща. Шанс на вихід з кризи довіри

Інколи у відносинах між двома країнами є питання, які отруюють все. Довіру. Співпрацю. Атмосферу. Таким питанням у відносинах між Україною та Польщею в якийсь момент стало питання пошукових та ексгумаційних робіт на території України...

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...