Головні лобісти України: Фюле проти Пінчука

Щойно презентували щорічний рейтинг Інституту світової політики "ТОП-10 лобістів України в світі". Своєрідну подяку тим людям, які навіть в умовах підвищеної політичної турбулентності в Україні переймається тим, як її сприйматимуть у світі. І як зробити так, щоб хоч якось узаконити її стосунки з Євросоюзом.

Загалом опитали рівно півсотні експертів – українських і закордонних. Головні критерії оцінювання все ті ж: постійне долучення до української тематики, промотування України з міжнародних трибун і на сторінках світової преси, сприяння європейській інтеграції України. Останній критерій, як і варто було очікувати в рік невиправданих надій між Україною і ЄС, зачепив наших експертів за живе найбільше. У підсумку ми отримали фактично рейтинг "ТОП-10 лобістів України в Європі", а не світі. Таким чином наші експерти дали зрозуміти: промотувати Україну в світі – віднині значить промотувати її європейську інтеграцію. Причому, лобістом України не може бути персона, яка не бачить Україну в майбутньому членом Євросоюзу.

Десятка людей, які не дали зникнути Україні з міжнародних радарів, вийшла досить несподіваною. Переміг єврокомісар Штефан Фюле, що в принципі цілком виправдано, враховуючи його відчайдушну боротьбу з вітряками на Банковій. Фюле зовсім ненабагато випередив минулорічного переможця – Віктора Пінчука. Більше того, якщо проаналізувати цьогорічну десятку, то виявиться, що добру половину промоутерів України складають люди, які або входять до міжнародного пулу Пінчука, бо працюють в правлінні Ялтинської Європейської Стратегії, або афілійовані з Віктором Михайловичем по іншим каналам. Це люди на кшталт Квасьнєвського і Сівця, для яких Україна стала і місією, і бізнесом одночасно. Хоча відразу уточню, що наш рейтинг з самого початку задумувався як рейтинг непрофесійних лобістів України в світі. Тих, хто промотує її швидше на волонтерських засадах, а не за гроші окремих олігархів чи політичних партій. Так чи інакше, перемогли, грубо кажучи, Фюле і пул Пінчука.

Чи не найбільша сенсація цьогорічного рейтингу – те, що з 10 лобістів П'ЯТЕРО є громадянами Польщі. Крім згаданих Квасьнєвського та Сівця, до рейтингу потрапили міністр закордонних справ Радек Сікорські, президент Броніслав Коморовські (показово, що не прем'єр Туск) і депутат Європарламенту Павел Залевські, який цей рік явно прожив за принципом "проснувся – запитай себе, що ти зробив для України". У принципі, вся Польща за останні півроку – півроку головування в Євросоюзі,таке враження, що жила за цим принципом. А ще – за згаданим у нашому рейтингу золотим правилом американського піару "недостатньо бути гарним хлопцем, потрібно, щоб всі про це дізнались". Надмірна публічність, щоправда, стосується не тільки польських лобістів нашого рейтингу, а й, скажімо, єдиного представника так званої "старої Європи" – міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта. Теж, до речі, друга Пінчука.

Що ж стосується українських лобістів України в світі, то вони в нинішньому рейтингу посіли лише три позиції. Крім Пінчука, це брати Клички (бренд "політик Кличко" поки що не може витіснити з експертної свідомості бренд "братів Кличків" боксерів) і... Юлія Тимошенко. Очевидно, що бали, віддані за неї – були, передусім, балами на підтримку "політичного в'язня".

Загалом, десятка виглядає наступним чином:

1. Штефан Фюле (334 бали)

2. Віктор Пінчук (290 балів)

3. Віталій та Володимир Клички (193,5 балів)

4. Алєксандер Квасьнєвські (118 балів)

5. Павел Залевські (107 балів)

6. Карл Більдт (88 балів)

7. Юлія Тимошенко (85 балів)

8. Радослав Сікорські (78 балів)

9. Броніслав Коморовські (58 балів)

10. Марек Сівець (51 бал)

Більш детальні коментарі до кожного з лобістів та список експертів дещо згодом з'явиться на сайті Інституту світової політики.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.