Щоденник євроатлантиста. Євросоюз і вибори-2
Як і обіцяла, продовжую писати, як результати парламентських виборів зістикуються чи не зістикуються з європейською інтеграцією України. Тим більше, зараз можу зробити це вільніше, оскільки вчора в Інституті світової політики якраз презентували аналітичну записку "Три сценарії розвитку відносин Україна-ЄС після виборів 2012". Підсумували настрої, які панують на рівні тих, хто приймає чи впливає на прийняття рішень в Євросоюзі. Розглянули три сценарії: позитивний, негативний і статус-кво. Більшість наших співрозмовників вважає, що після виборів залишиться сценарій статус-кво, тобто особливих змін у відносинах між Україною та ЄС не буде. Для більш чіткого розуміння, де ми є і куди йдемо, ми також попросили експертів із аналітичних центрів країн ЄС визначити температуру відносин, яка є сьогодні і яка буде після виборів. Цікаво, що сьогоднішню температуру європейські експерти оцінили як -12, а температуру після виборів – -13, що ще раз грає на користь сценарію статус-кво.
Тема виборів і євроінтеграції варта уваги тому, що, як би парадоксально це не звучало, результати цих виборів більш важливі для відносин між Україною та Євросоюзу, ніж для розвитку самої України. Так само, будемо відвертими, як звільнення Юлії Тимошенко більш важливе для керівництва Європейської народної партії (ЄНП), ніж для самих українців. Моральна підтримка Леді Ю з боку багатьох українцями так і не переросла в її політичну підтримку. Так само як моральна опозиція до Партії регіонів, так і не стала політичною опозицією до цієї партії.
Не збираюсь переповідати зміст записки, хто матиме бажання – може ознайомитись з нею тут. Поділюсь лише власним спостереженням від спілкуванням з масою європейських співрозмовників. Складається враження, що у європейських полісімейкерських кругах вже виробились певні кодові слова щодо України, без яких кожен порядний європейський політик вже не може обійтись при згадці слова "Україна". Серед цих кодових слів – "Тимошенко", "ТVi", "тушки". Такий джентльменський набір повністю відповідає встановленому в Євросоюзі сьогодні тренду: критикувати Україну модно і престижно. Якщо ти її не футболиш з усіх боків – то випадаєш з мейнстріму, а це можуть собі дозволити хіба що депутати Європарламенту типу Мірського, які ніколи особливо на мейнстрім і не претендували.
Тепер пройдемось по кожному з названих кодових слів, оскільки вони будуть домінувати в українсько-євроінтеграційному дискурсі не тільки до виборів, але й після них:
-"Тимошенко". Рік тому, після вироку Тимошенко мені доводилось писати, що ув'язнена Юлія Володимирівна не повинна бути символом української "демократії" і "європейського вибору". Проте, вона таким символом все ж стала. Більше того, відбулось злиття понять "Україна" і "Тимошенко". Це певною мірою підтвердив і медіа-аналіз найбільш важливих для України європейських країн, а також найвпливовіших світових видань, який ми зробили в ході дослідження: слово "Тимошенко" лідирує у заголовках всіх публікацій про Україну. Україну фактично перейменували на Юлію. Історія про "бідну принцесу", яку катує "злий демон", виявилась набагато привабливішою, ніж казка про строгого, але справедливого царя, який приніс занедбаній країні стабільність і добробут. І, власне, історія про "бідну принцесу" породила недовіру між українським президентом і Заходом. Адже нерукоподання з боку певних європейських лідерів – це лише один з виявів ізоляції. Інший вияв ізоляції – це суцільна недовіра до того, що говорить український лідер та його команда. Навіть, якщо вони в чомусь і мають рацію.
Я вже згадувала у попередньому дописі, що від особистої позиції Тимошенко багато залежатиме у поведінці ЄС щодо України. У Європейському Союзі багато хто посилається на практику консультування з ув'язненими політиками з приводу того, чого вони бажають для демократизації своєї країни та полегшення власної долі. Так, скажімо, у свій час Євросоюз підтримав санкції щодо керівництва М'янми, тому що їх наполегливо просила запровадити тодішній лідер опозиції Аун Сан Су Чжи, перебуваючи під арештом. Тимошенко теж почала закликати обмежити свободу Януковичу, але натомість публічно не виступає проти підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Багато залежатиме у відносинах між Україною та ЄС і від того, чи після виборів не посипляться нові вердикти в інших справах проти Тимошенко. І чи з першими заморозками раптово не погіршиться стан здоров'я особливої ув'язненої. Адже чи не вперше Україна зіштовхується з ситуацією, коли від фізичного стану однієї особи залежить і рівень ізоляції країни на Заході. Тим більше, що у керівництві Європейської народної партії є люди, які чомусь переконані, що Тимошенко хочуть фізично знищити.
- "TVi"
Так само, як Тимошенко у свій час стала символом "демократії" України, "TVi" став символом свободи слова. Останніми роками мені дуже пощастило, що маю можливість друкуватись виключно у тих українських виданнях, де панує більша свобода слова, ніж, можливо, у медіа-ресурсах деяких країн Центрально-Східної Європи. Мені є з чим порівняти: робота в щоденній газеті в епоху "темників", робота на одному з центральних телеканалів на програмі, яка була закрита не в останню чергу після того, як головний редактор запропонував тему "Бізнес помаранчевих", робота в олігархічному холдингу, де боротьба з самоцензурою зашкалювала. У мене є багато питань як до тих людей, які у свій час допустились фатальної помилки, коли вирішили, що треба негайно перейняти російський досвід створення в Україні своєї "першої кнопки" з переконливими "говорящими головами" від влади і млявими представниками опозиції, так і до тих топ-менеджерів та журналістів, які з моменту приходу Януковича спочатку браво боролись з цензурою, а потім успішно підписали контракти на роботу з тими, хто начебто недавно цю цензуру режисерував. Є питання до тих медіа-олігархів, які всіляко декларують європейський вибір і водночас дозволяють собі поводитись з топ-менеджерами власних медіа-ресурсів та провідними журналістами так, як не дозволяла собі поводитись Банкова у "найтемніші" часи "темників". Є питання і до того, чому журналіст, який відкрито підтримує опозиційну партію в Україні і в хвіст та гриву критикує владу, має значно більше шансів у Києві називатись незалежним, ніж той, який намагається давати об'єктивну інформацію і про владу, і про опозицію. Є питання до тих журналістів, які збір інформації чомусь плутають із зливом інформації. Питань є дуже багато, саме тому не дуже люблю, коли тема свободи слови змальовується виключно у чорно-білих кольорах.
"Тушки". Особливістю нинішніх виборів є те, що чи не вперше ЄС буде прискіпливо аналізувати не тільки вибори, але й поствиборчу ситуацію. За останні кілька місяців мого занурення у тему відносин між Україною та ЄС в контексті виборів слово "тушка" звучало з вуст навіть тих європейських чиновників і дипломатів, які українською чи російською мовою раніше могли хіба що привітатись чи сказати "дякую". За однією з версій, процес створення коаліції є одним з пояснень, чому саміт Україна-ЄС якщо і відбудеться, то відбудеться у січні наступного року: європейці хочуть побачити, наскільки серйозно феномен "тушок" матиме місце у новоствореному парламенті.
Так чи інакше, українському керівництву потрібно зрозуміти: ці кодові слова з боку ЄС "включатимуться" до того часу, доки існують не лише згадані проблемні, але й існуватиме суцільна недовіра до влади в Києві, фатально підірвана справою Тимошенко.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
