22 листопада 2013, 12:44

Щоденник євроатлантиста. Кінець стокгольмського синдрому

Ще місяць тому Янукович був в унікальній ситуації. Він мав у ситуативних союзниках найпрогресивнішу частину суспільства – фактично, мізки нації знаходились якщо не в його розпорядженні, то на його боці. Найпрогресивніша і найактивніша частина суспільства була готова йому пробачити справи "сімейні", рейдерську атаку загальнонаціонального масштабу, ув'язнену Тимошенко і ще багато інших вибриків, аби він тільки вів Україну до Євросоюзу. Фактично, у частини України з'явився чітко виражений стокгольмський синдром – синдром заручників, які під впливом євроінтеграційної ідеї почали прихильно ставитись до зловмисника. Янукович не купив їх, і вони навряд чи проголосували б за нього у 2015, але він забезпечив собі їхню лояльність.

Вчора вночі ці "заручники" були вимушені вийти на Євромайдан. У нікого з нас не було ілюзій з приводу свідомого вибору Януковича на користь ЄС. Багато з нас розуміли: євроінтеграційний на словах Віктор Янукович та частина його оточення – насправді більші совки за своїм складом розуму та поведінки і більш некомфортно почуваються в середовищі західних партнерів, ніж совково-євразійський за своєю риторикою Путін та його оточення. Багато з нас були готові заплющити очі на те, що в бік Європейського Союзу він збирався вести Україну не зовсім європейськими методами: жорстким адмінресурсом і страхом тисяч чинуш, десятків губернаторів і депутатів, які не бажали собі долю Маркова. Це був той унікальний випадок, коли страх до Януковича міг зіграти на користь євроінтеграції, тому що тільки цей страх міг приборкати армію латентних євразистів, якими переповнений бюрократичний український апарат, якому, власне б, і довелось імплементувати Угоду. Янукович фактично організував такі собі євромайдани в головах своїх власних прихильників. Він переконав значну частину свого електорату, що ЄС – це краще, ніж МС. Як результат – 47% виборців Партії регіонів (результати останнього соцопитування GFK) підтримують Угоду з ЄС, а деякі аналітики вже навіть вигадали нове визначення для українців, які за Євросоюз на Сході України – "східноукраїнський європеїзм".

Тепер зрозуміло, що всі ті, в кого Євромайдан відбувся в голові, мають вийти на Євромайдан на площі. Непотрібно сприймати це як нову, вже синьо-жовту, а не помаранчеву революцію. Непотрібно думати про те, чи вийдуть інші. Непотрібно зважати, хто це організовує. Просто треба вийти сьогодні, завтра і особливо в неділю самому. Вийти не для того, щоб викрикувати гасла "Банду геть", якими люблять оперувати з трибун наші опозиціонери, а для того, щоб сказати – "Україні потрібен ЄС". Якщо не відстоємо свій вибір зараз, не матимемо вибору і в 2015-му.

Процеси євроінтеграції у всіх країнах, які вже є членами ЄС, супроводжувались двома почуттями: надією та страхом. Дуже часто вони йшли в тандемі. Надія завжди перемагала. Ми не маємо права дозволити, щоб в Україні переміг страх.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Саміт НАТО. Що для України?

Отже, Гаазький саміт НАТО для України. Коротко по гарячих слідах. - Вдалось зберегти статус- кво щодо майбутнього членства України в НАТО...

"Саміт 5%"

Що важливо врахувати ще до початку зустрічі НАТО в Гаазі? Гаазький саміт НАТО неможливо оцінювати за тими ж критеріями, за якими визначали успішність попередніх зустрічей Альянсу...

Tо the МУН* and back

Деякі думки напередодні місії в Місії (України при НАТО) Безмежно вдячна всім і кожному за вітання, які надійшли після підписання Президентом України Указу про моє призначенням Главою Місії України при НАТО...

''Коаліція рішучих'' та ''коаліція охочих''. Розплутуємо заплутаних.

У мене часто запитують, як я бачу "коаліцію рішучих", її обовʼязкові компоненти. А в останні півроку в деяких європейських столицях цікавляться ще й тим, якими є критерії для приєднання до такої коаліції) У загальних рисах я відповіла на це питання, коли, власне, пропонувала тут, у блозі, концепт такої коаліції на початку минулого року...

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...

Досить мантри про "Путін на це не погодиться"

Гарною новиною цих тижнів – особливо після останньої зустрічі "коаліції охочих", котрій ще належить перетворитись на "коаліцію рішучих" – є те, що дискусія про гарантії безпеки для України важко, болісно, але все ж перетворюється з концепту у план дій...