Україна-Польща: що пішло не так?
Ви теж це помітили? Начебто стратегічні партнери, начебто довгострокові союзники, начебто всі правильні заяви, начебто візити, начебто за нас готові горою стати, але щось не те і все. Це я про відносини між Україною та Польщею останнім часом. Якби це не комільфо було писати під час візиту Коморовського до України.
Відносини між Україною та Польщею – гарний привід для дискусії про те, чи буває партнерство між державами, приреченим на стратегічне. І про те, чи повинно бути у Польщі якесь моральне зобов"язання підтримувати Україну завжди та апріорі, якою б вона не була, щоб вона не робила і хто б у ній не був при владі?
А нам треба, поклавши руку на серці, зрозуміти: нам потрібна слабша Польща, але готова вгризтись у горло кожній іншій європейській країні, яка не підтримує Україну так, як хотілось би Україні, чи потрібна Польща-важковаговик, з якою рахується Європа, але яка вимушена дещо списати з рахунків Україну для підтримки цієї самої ваги?
Так, від"їзд Туска до Брюсселя поставив це питання руба. Як і прихід прем"єр-мністра, яка, здається, сама ще до кінця не вірить, що вона прем"єр-міністр. Чи міністра закордонних справ, якому закордонні справи потрібні в першу чергу для потрапляння у прем"єрське крісло.
У Варшаві напередодні виборів полябляють говорити про Польщу раціональну та радикальну. Україна звикла до Польші радикальної. Раціональна Польща у нас відразу викликає відчуття зради, про яку соромно говорити вголос.
І тому для багатьох українців такою близькою різко стала Литва. Для мене ж особисто є дуже прикрим той факт, що Польща та Литва не змогли знайти належного порозуміння навіть під тиском російської агресії в Україні. Чи, точніше, Даля Грібаускайте не знайшла спільної мови з Броніславом Коморовським.
Зовні складається враження, що в якийсь прекрасний момент Польща занадто близько до серця сприйняла те, що її традиційна місія міжнародного модератора з питань України виявилась не затребуваною. Бо замість Веймарського трикутника сильні світу цього почали зупиняти війну в Україні з допомогою Нормандського формату. Поляків можна зрозуміти: вони звикли завжди мати особливу роль, коли треба гасити пожежу в Україні. Але одна справа бути модератором між Україною та ЄС, інша – модераторатором між Росією, Україною та ЄС? Тут критерії зовсім інші. І завдання інші теж. І полякам не треба через це почуватись поза бортом великої міжнародної політики.
Ну а тепер дещо на десерт. Коморовський приїхав до України з візитом не тільки як президент, але й фактично як кандидат у президенти на виборах, що відбудуться за місяць.
Не буду спекулювати з приводу того, чи зможе Коморовські перемогти у першому турі чи все ж доведеться йти на другий тур, зверну увагу зовсім на інше. Коморовські – заядлий мисливець. На минулих виборах він обіцяв з цим зав"язати, бо десь в районі 60% поляків вважають таке заняття не дуже пристойним. Коморовські навіть розповідав, що йому сім"я тоді подарувала фотоапарат, щоб він звірів фотографував, а не стріляв. Зараз він каже, що ніяких подібних обіцянок він не давав. Начебто це обіцяв за нього його штаб. Він й далі ходить на полювання, але вже не стріляє, а просто спостерігає. Порівняв це з безалкогольним пивом. Подібні зізнання здійняли неабияку медійну куряву у Польщі в розпал президентської кампанії.
Чому я про це пишу? З двох причин.
1. Історія з мисливством Коморовського – своєрідний символ того, як далеко Польща відірвалась від нас і наскільки наші реалії в даний момент далекі від польских. Дай Боже нам дожити до того часу, коли серйозним недоліком кандидата у президенти буде його захоплення мисливською рушницею.
2. Безалкольне пиво буває не тільки на полюванні. Сьогоднішні українсько-польські відносини теж чимось нагадують безалкогольне пиво. Начебто з піною, начебто правильного кольору, але драйву особливого від них не відчувається. Висновок: треба підняти градус. А градус можна підняти, коли є чітко окреслений порядок денний відносин і бажання з двох сторін його виконувати. Полякам не варто ганятись за журавлем у небі в вигляді потрапляння їх в якийсь міжнародний переговорний формат по Україні, а допомогти Україні створити хоча б одну, але реальну історію успіху в реформуванні. Нехай це буде та ж сама децентралізація. Ну а ми в свою чергу маємо зрозуміти, що з Польщі раціональної Україна в перспективі може отримати більше зиску в ЄС, ніж з Польщі радикальної. Але для цього нам, очевидно, теж доведеться стати більш раціональними.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
