Фото з Путіним не спрацювало
Спостерігала вчора у столиці Молдови за другим туром виборів мера Кишинева. Рівень драматизму зашкалював. Як і усі останні вибори у Молдові, мерські перегони також перетворились у чергову геополітичну дуель. Неважливо, це загальнонаціональні вибори чи місцеві, у столиці чи в закинутому районному центрі, питання всюди одне: голосуємо за Європу чи за Росію? Іншого не дано. Суспільство поляризоване за зовнішньополітичною ознакою до межі. На відміну від України, тут все простіше: російськомовні в основному симпатизують Росії, румуномовні – Європі. Є винятки, звичайно, але тренд очевидний.
Тяжко, з боєм, з переживаннями, переміг Дорін Кіртоаке. Сам факт другого туру вже насторожував. На фоні суцільного розчарування владою у Молдові путінському агенту і по сумісництву лідеру соціалістів Ігорю Додону вдалось реабілітувати з політичного небуття колишню прем"єрку Зінаїду Гречану. Такої агресивної вуличної реклами, як у Гречаної, я не бачила з часів, мабуть, Януковича в Україні, коли він доказував, що послідовний. І це не президентські, а мерські вибори. Кількість розвішаних білбордів можна зрозуміти: крім популістичних лозунгів, які можуть вміститись на одну розтяжку а-ля "обіцяю порядок" соціалістичному кандидату не було що й по суті запропонувати. Звідси – небажання брати участь у теледебатах.
Натомість, Кіртоаке, який є мером Кишинева з 28 років (сьогодні йому 36) акумулював невдоволення народних мас навіть тим, що взагалі не стосується його роботи як мера. Наприклад, боротьби з корупцією в країні. Людям все одно, що для цього є Антикорупційне бюро і правоохоронні органи, а не мер. Що з того, що за період свого мерства він вже звільнив десятки людей за корупцію, а потім суд їх знову успішно відновив на посаді?
Але у людей, які голосували за нинішнього мера, радість не від того, що переміг Кіртоаке, а від того, що програв Путін. Дарма, що на цих конкретних виборах Путін був схований за жіночою спідницею. Я особисто рада з двох міркувань: 1) фотка з Путіним у наших краях вже не працює навіть тоді, коли рівень розчарування європейськими політиками зашкалює так, як сьогодні у Молдові 2) Дорін Кіртоаке – один з тих поодиноких молдовських політиків, який відкрито називає речі своїми іменами у конфлікті між Росією та Україною, а не намагається пройти між крапельками між Києвом та Москвою. Такі люди потрібні нам у Кишиневі. Як і у будь-якій іншій столиці світу, власне.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
