Міжнародна дорадча рада? А для яких порад?
Під вихідні крім пафосної презентації книжки Ложкіна, відбулась менш пафосна презентація Міжнародної дорадчої ради чи-то Президента України, чи-то при Президентові України. Книжку ще не читала, хоча її підзаголовок з питанням про те, навіщо Україні Європа, а Європі Україна, зобов"язує мене її прочитати, і в один чудовий день прокоментувати. Однак сам факт – глава адміністрації Президента під час збройної агресії проти його країни, встигає ще й написати книжку – явно може увійти в міжнародну історію як безпрецедентний.
Що ж стосується Міжнародної дорадчої ради, то вона теж викликає багато питань. І йдеться не про сам склад ради. У ній є люди, які дійсно хотіли б щось путнє радити, і які є правильними кандидатами з огляду не тільки на їхній досвід. Скажімо, Мелан Вервієр – давня подруга Хілларі Клінтон, і це явно не завадить, якщо пані Клінтон таки стане президентом США. І в раді є люди, які просто погодились обміняти свій колишній прем"єрський чи то міністерський статус на статус, який підкреслюватиме й надалі їх хоча б якусь затребуваність у міжнародних справах.
Йдеться про спроможність президента дослухатись до їхніх порад. Адже вже давно ні для кого не є секретом, що головні міжнародні поради до України зводяться до внутрішніх порад. Якими б не були креативними й досвідченими радники, їм доведеться радити речі, про які Порошенко вже чув неодноразово від інших закордонних колег і партнерів. Продемонструвати на практиці боротьбу з корупцією, призначити незалежного генпрокурора, розпочати реальну реформу судової системи etc. Це ті поради, які залишаються базовими для того, аби Україна залишилась на міжнародних радарах. Ми дійшли до такої ситуації, що або маємо в стислі терміни демонструвати дива реформування, або міжнародна спільнота продемонструє щодо України дива забуття. І власне індикатором ефективності Міжнародної дорадчої ради до кінця року має бути саме те, наскільки буде продемонстрована політична воля з боку Президента в напрямку вищезгаданих реформ. Впевнена, що члени ради це усвідомлюють.
Люди, які увійшли до Ради – це люди, які даватимуть правильні поради. Тобто, це люди, які радитимуть робити стрімкі реформи, і таким чином залишатись Україні цікавою для Заходу. Але для таких порад непотрібно створювати цілі Міжнародні дорадчі ради. Якщо ж Президенту і Ко потрібні люди, які даватимуть поради – як робити реформи у нинішньому темпі і з нинішнім опором, і залишатись цікавими для Заходу, то йому потрібна Міжнародна дорадча рада з іншими людьми.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
