21 грудня 2016, 16:14

Місія України "захищаємо Європу" дає збій

Сьогодні організували підсумковий захід Аудиту зовнішньої політики, щоб презентувати наша рекомендації для української дипломатії і обговорити їх разом з ключовими міжнародними партнерами.

Аудит зовнішньої політики впродовж останніх 10 місяців складався з 4 ключових компонентів: експертного опитування (102 експерти з 30 країн світу), анонімного опитування послів України за кордоном (наше ноу-хау, в якому взяли участь 34 українські топ-дипломати), соціологічне опитування українців про пріоритети зовнішньої політики. Наразі додаємо ще п'ятий компонент – Індекс відносин з критично важливими для України країнами, де вимірюємо динаміку у відносинах на щоквартальній основі.

До кожного з цих опитувань у мене є певні коментарі, і я їх озвучу в серії блогів. Сьогодні хочу прокоментувати найбільшу нашу знахідку в рамках експертного опитування: те, наскільки по-різному українські та міжнародні експерти бачать додану вартість України для світу.

Мабуть, ні для кого не секрет, що для того, аби Україні стати повноцінним міжнародним партнером, вона має не тільки брати, вона має щось і пропонувати. Контрибутор, а не тільки споживач. Ризикну припустити, що питання "В чому полягає додана вартість України для світу (для США, для ЄС, для Німеччини, для Китаю etc) буде ще більш актуальним в наступні роки, і не знаю, як хто, ми з колегами брейнстормимо про це ледве не щодня.

Впродовж останніх двох років українські політики, дипломати та експерти активно промотували кожен на своєму рівні ідею, що головна цінність України – і світ має вже за це її поважати і їй домомагати – це те, що Україна стримує російську агресію на своїх кордонах. Те, що ця ідея не завжди спрацьовує – я помітила давно. Більше того, останнім часом довелось не раз зауважувати, що вона відкрито дратує наших партнерів. Наше експертне опитування ще раз підтвердило мої здогадки.

Якщо українські експерти на питання "Назвіть найбільший внесок у вирішення глобальних та регіональних викликів, який могла б зробити Україна", відповіли, що це "стримування Росії, зокрема і від експансії в Європі", закордонні дали іншу відповідь: додана вартість України для світу полягає у тому, щоб Україна стала в результаті реформ моделлю позитивних трансформацій. Моделлю для регіону загалом та Росії особливо. Тобто, постійні репліки найбільш відвертих міжнародних партнерів у неформальних бесідах на кшталт "не треба нас захищати, ми й самі себе можемо захистити" або "не займайтесь месіанством, а робіть реформи", знайшли своє певне відображення і серед десятків закордонних експертів з України.

Чому реакція саме така? Є, очевидно, чимало пояснень. Дехто дійсно вважає, що Україна вже переграє зі своєю роллю захисника всього євроатлантичного простору від Росії. Дехто просто не бачить серйозної загрози для європейських країн (і тим паче США) від Росії й не розуміє, віж чого, власне, Україна їх так захищає. Дехто роздратований, що замість того, аби "продавати" успіхи в реформах, Україна намагається нав"язати місію, про яку її ніхто не просив. А дехто, можливо, просто трохи ревнує, оскільки сам намагався цю роль захисника європейських рубежів раніше "продати".

Але факт залишається фактом: наша в позитивному сенсі агресивна промоція України як захисника всієї Європи, починає все більше дратувати навіть найбільших союзників, і ми, очевидно, повинні її адаптувати під нові. Не відмовитись, а саме адаптувати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Про що говорять національні директори з оззброєнь.

Останні три дні в Штаб-квартирі НАТО було особливо людно та гучно. Її заполонили військові і цивільні люди, які гордо називаються національними директорами з озброєнь, чи англійською коротко і зрозуміло – NAD...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Тихе відторгнення і знешкодження русні

За два місяці роботи в Брюсселі лише один раз в Штаб-квартирі НАТО почула російську мову. І це були не росіяни, а хтось з Центральної Азії. Це різко констатує з тим, що спостерігалось тут двадцять чи навіть десять років тому, коли інколи складалось враження, що НАТО ось-ось перетвориться на ООН, де русня вештається всюди і місцями ще й намагається заправляти балом...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. ''Рамштайн'' і поза ним.

Що на мій скромний дипломатичний погляд важливо знати і розуміти за результатами засідання міністрів оборони НАТО та супровідних заходів України, в яких вперше взяв участь міністр оборони України Денис Шмигаль? По-перше, дуже важливо, що відбулась і Рада Україна -НАТО (причому за участі не тільки міністрів оборони НАТО та України, але й головної дипломатки ЄС Каї Каллас), і засідання UDCG (Рамштайн)...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Трамп, PURL, кава-пауза

Коли я в минулому місяці приїхала до Брюсселя працювати в Місію України при НАТО, то один із перших жартів, який почула у стінах Штаб-квартири стосувався закриття кавʼярні Starbucks в HQ раніше в цьому році...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Збивати чи не збивати?

Знаю-знаю, дорогі друзі, що ваша увага прикута до того, що відбувається в іншій штаб-квартирі – в Нью-Йорку, а не в Брюсселі, тому я не хотіла відволікати вас вчора консультаціями, які відбулись тут, у Брюсселі, за статтею 4 Вашингтонського договору (на запит Естонії після порушення РФ її повітряного простору)...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Україна не тільки щит, але й меч Європи

Сьогодні у Штаб-квартирі особливий для мене день. Вперше на посаді Глави Місії України при НАТО – ну і, звісно, вперше в житті – взяла участь та виступила на Північноатлантичній Раді Альянсу...