31 січня 2017, 11:56

Постберлінське: Норманді чи не Норманді?

Спостерігаючи за Меркель та Порошенко у Берліні, є одна річ, яка мене не перестає вже другий рік поспіль дивувати: яким чином Порошенку досі вдається утримати довіру та прихильне ставлення до себе з боку Ангели Меркель? І Мінськ не завжди так виконується Україною, як того хотіли від початку німці, і реформи не йдуть в тому темпі, як очікували в Берліні, а Порошенка так само вітають та приймають?

Загалом, як свідчить досвід взаємодії Меркель з іншими закордонними лідерами, останні переважно відправлялись в дипломатичний бан, тому що не дотримувались свого слова, або відверто наважувались брехати німецькому канцлеру. А в Порошенка якраз було чимало шансів порушити слово, враховуючи певну сакралізацію виконання Мінських домовленостей, яка на певному етапі спостерігалась у німецькій столиці. Як він вирулив – для мене особисто досі залишається загадкою.

Але перейдемо з міжнародного персонального до міжнародного переговорного. Сьогодні як ніколи важливо зберегти Меркель в переговорному форматі щодо Донбасу, оскільки можемо сто раз дискутувати про те, чи є нашим союзником Німеччина, але те, що канцлер Німеччини є таким союзником – це вже, мабуть, очевидно навіть для тих, хто ще влітку 2014 року не боявся публічно називати її не інакше, як Фрау Ріббентроп. Лише на кілька секунд вдумайтесь у це: хто б ще 4 чи 5 років тому міг подумати, що з УСІХ західних політиків Меркель виявиться ледве не останньою надією України достойно вистояти у війні з Росією?

Меркель настільки багато інвестувала свого часу, енергії та репутації в Україну, що українське досьє свідомо чи несвідомо, бажано чи небажано для неї стає частиною її зовнішньополітичної спадщини як канцлера Німеччини. Тепер Меркель треба продемонструвати і навіть доказати німецькій аудиторії, що її політична інвестиція в Україну була виправданою. І в результаті конкретних історій успіху у реформуванні, і в результаті конструктивної, а не деструктивної та підривної позиції України щодо виконання Мінська.

Наскільки відомо з достовірних джерел, для Меркель було дуже важливо, щоб Порошенко в Берліні чітко проартикулював, що Україна виступає за збереження Нормандського формату. Очевидно, йдеться не лише про факт збереження формату як такого, але й збереження рішень, раніше досягнутих у цьому форматі.

І тут починається найцікавіше: яким чином збереження Нормандського формату як основи для розв"язання конфлікту навколо України погоджується з переконаністю нової адміністрації США, що найкращі оборудки досягаються на двосторонній, а не багатосторонній основі? Бо, мовляв, лише на двосторонній основі можна найкраще захистити чи відстояти свої інтереси.

І наскільки чітко Мінськ та Норманді Трамп і Ко записали в спадщину Обами? Якщо це так, то обидва формати приречені. Хоча деякі поважні і добре поінформовані люди припускають, що для Трампа головне з Росією хороша оборудка (good deal), і неважливо, в якому форматі.

В України досвід якраз інший: домовлятись про щось Україні з Росією наодинці – програшна для України справа. Розмовляти з Росією про Україну без України – апріорі марна справа. Адже будь-яка оборудка щодо України без України просто не буде Україною поважатись і, відповідно, виконуватись. Запитайте у Нуланд, вона вже тестувала з Сурковим грунт з цього приводу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. ''Рамштайн'' і поза ним.

Що на мій скромний дипломатичний погляд важливо знати і розуміти за результатами засідання міністрів оборони НАТО та супровідних заходів України, в яких вперше взяв участь міністр оборони України Денис Шмигаль? По-перше, дуже важливо, що відбулась і Рада Україна -НАТО (причому за участі не тільки міністрів оборони НАТО та України, але й головної дипломатки ЄС Каї Каллас), і засідання UDCG (Рамштайн)...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Трамп, PURL, кава-пауза

Коли я в минулому місяці приїхала до Брюсселя працювати в Місію України при НАТО, то один із перших жартів, який почула у стінах Штаб-квартири стосувався закриття кавʼярні Starbucks в HQ раніше в цьому році...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Збивати чи не збивати?

Знаю-знаю, дорогі друзі, що ваша увага прикута до того, що відбувається в іншій штаб-квартирі – в Нью-Йорку, а не в Брюсселі, тому я не хотіла відволікати вас вчора консультаціями, які відбулись тут, у Брюсселі, за статтею 4 Вашингтонського договору (на запит Естонії після порушення РФ її повітряного простору)...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Україна не тільки щит, але й меч Європи

Сьогодні у Штаб-квартирі особливий для мене день. Вперше на посаді Глави Місії України при НАТО – ну і, звісно, вперше в житті – взяла участь та виступила на Північноатлантичній Раді Альянсу...

Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Польща, дрони, стаття.

Сказати, що сьогодні, після дроновоі провокації РФ на території країни-члена Польщі, у Штаб-квартирі НАТО панувала якась інша атмосфера, аніж у попередні дні, було б явним перебільшенням...

Трамп і важливий зсув по НАТО

Важливо, аби за обговореннями нових дедлайнів для Путіна в Україні розуміли зміну, яка відбулась у Вашингтоні щодо НАТО як ключового актора, через який постачатимуться нам американські озброєння...