23 травня 2018, 12:29

Українці дають Заходу карт-бланш на приборкання тих, хто не бореться з корупцією?

У свіжому дослідженні на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI) є низка достойних уваги речей. Але сьогодні зверну увагу на два моменти, які б дуже хотілось, щоб не загубились у новинній стрічці. І обидва ці моменти стосуються корупції, чи-то боротьби з нею.

По-перше, боротьба з корупцією чи не вперше виходить в топ-список проблем, які хвилююь українців особисто. Раніше вона постійно називалась українцями в трійці найважливіших проблем, які вони вбачають в цілому для країни, а не персонально для них і їхніх сімей. І це був достатньо показовий момент. Тепер вона фігурує фактично на третій позиції разом з війною на Донбасі як найважливіша особиста проблема для чверті українців (після росту цін та тарифи на житлово-комунальні послуги). Важливо зауважити, що йдеться саме про корупцію у державних органах. Тобто, спроби зліпити корупціонерів з антикорупційних активістів явно не увінчались успіхом. Натомість є дуже обережні підстави вважати, що українці нарешті почали розуміти, що корупція – це "не там далеко у верхах, і мене це не стосується", а щось таке, що прямо чи опосередковано впливає на рівень життя мій і моєї родини. Очевидно, потрібні й надалі кампанії, які на пальцях пояснюють такі речі.

По-друге, дещо несподіваний рівень нетолерантності українців до тих політиків, які не підтримуватимуть антикорупційних реформ, на кшталт запуску роботи Антикорупційного суду. Майже половина опитаних (47%) вважають, що в такому разі міжнародна спільнота має запровадити проти українських псевдо реформаторів і псевдо борців з корупцією у владі санкції. Ще майже сорок відсотків вважають, що треба карати грошима – чи то у вигляді припинення надання позик МВФ, чи просто поставити хрест на фінансовій допомозі Заходу для Україну. Очевидно, затяжний і явно не виграшний для української влади пінг-понг з Антикорупційним судом, наступ на антикорупціонерів, котрий у публічному дискурсі витіснив наступ на корупціонерів, зневіра у справедливе правосуддя, відчуття несправедливості на фоні новин про статки і стиль життя політиків першого ешелону зробили свою справу: українці дають Заходу карт-бланш на боротьбу з тими, хто не бореться з корупцією.

Важливий нюанс з розряду "ми здогадувались, але не могли довести": найбільший рівень відповідальності за антикорупційну реформу, згідно з цим же дослідженням, українці покладають на Президента країни (40%).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...