26 квітня 2019, 16:49

ЗеДипломатія для ЗеПрезидента. Молдова

У своїй серії коментарів на зовнішньополітичну тематику про Молдову недаремно пишу у першій п'ятірці. Все тому, що новообраному президенту України важливо надіслати месидж, неврахування якого може дорого коштувати потім. Месидж буде згодом, а поки що коротко про те, що ми маємо у спадщину від Петра Порошенка.

Почнемо з того, що молдовський напрямок – це якраз той напрямок, де загалом важливо було б зберегти певну спадковість Важливо зауважити, що у президента Порошенка була емоційна прив'язка до Молдови, і це дуже допомагало тримати маленького сусіда України в постійному полі зорі на найвищому рівні. Крім емоційної прив'язки Порошенко мав також давно встановлений і персональний контакт – з найбагатшою і найвпливовішою людиною Молдови – одіозним (і наразі єдиним) олігархом Владом Плахотнюком. Після приходу на президентську посаду проросійського соціаліста Додона, який піддав сумніву приналежність Криму Україні, відносини між Україною і Молдовою набули достатньо нетипової форми. Український президент зустрічався і підтримував контакт не зі своїм безпосереднім візаві – президентом РМ, а з прем'єр-міністром Молдови (людина Плахотнюка) і, власне, Плахотнюком, який де факто контролював уряд. Є чимало підстав вважати, що і на Додона він має вплив, але насправді в електоральному плані їм вигідно створювати видимість суперництва.

Президентство Зеленського почнеться з гарних новин на молдовському напрямку, що, відповідно, створить і позитивне тло для відносин. Йдеться про найболючішу тему останнього періоду у двосторонньому діалозі: припинення Україною будівництва каскаду з шести ГЕС на Дністрі, які б не тільки можуть знищити рідкісну екосистему Дністра, але й внаслідок будівництва яких без води міг би залишитись Кишинів. Саме тому було чимало протестів серед мешканців міста з цього приводу, але в Києві певний час не відмовлялись від ідеї будівництва. Також нарешті відкритий міст в Унгурі- Бронниці. Насправді міст був давно побудований, але ходили чутки, що чекають якогось високого керівництва з обох боків, щоб його урочисто відкрити.

Те, що залишиться з дуже важливого зробити новій владі – запустити спільний прикордонний і митний кордон на решті пунктів пропуску українсько-молдовського кордону. За Порошенка цей процес стартував. Потрібно його продовжити. Оскільки це наразі чи не найважливіша двостороння ініціатива, яка укріплює довіру між країнами.

На що ще б міг звернути увагу новий президент – так це на численну українську громаду в Молдові і перебуває абсолютно під впливом кремлівських наративів. За різними дослідженнями, українська громада там є більш проросійською, аніж власне російська. У свій час перед візитом до Молдови Порошенка наша аналітична команда радила йому крім Кишинева відвідати Бельц, де мешкає численна українська громада. І він відвідав. Однак, спілкування склалось не дуже ефективно (Порошенка навіть попросили перейти на російську мову) і в Києві, очевидно, дещо опустили руки. Насправді, було б важливо продовжувати подібну комунікаційну роботу. Тим паче, що Зеленський на виборах якраз переміг в Молдові.

Ну і тепер наразі месидж, про який йшлось на початку. Новому президенту принципово важливо зберігати послідовність позиції України щодо президента РМ Ігоря Додона. Порошенко жодного разу не зустрівся з ним, оскільки той так і не вибачився за свої слова про приналежність Криму Росії і не змінив своєї позиції з цього питання. Зеленському варто було б не запрошувати Додона на свою інавгурацію і в подальшому не контактувати з ним, допоки той публічно не змінить своєї позиції. Досі Додон був неприйнятним в обох сусідах Молдови – ні в Україні, ні в Румунії, що не забувають нагадувати критичні до нього лідери думок в Молдові. Є підстави вважати, що він би дуже хотів скористатись приходом нового президента в Україні, аби виправити ситуацію. Але прийняття Додона дискредитуватиме нового українського президента, дискредитуватиме Україну і дискредитуватиме Молдову, яка також має у вигляді Придністров'я окуповану Росією територію. І не в останню чергу цей заморожений конфлікт, котрий в будь-який момент Росія може перетворити на новий південно-західний фронт, теж вимагає пильної уваги до Молдови.

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...

Клуб паралізованих страхом і коаліція рішучих

Провальну комунікацію західних лідерів, у якій повністю відсутній елемент стратегічної невизначеності, ми в Центрі "Нова Європа" визначили як одну з топ семи помилок Заходу за два роки великої війни...