1 квітня 2020, 19:07

Так що там з допомогою для Італії?

Однією з головних фішок зовнішньої політики президента Зеленського став чітко задекларований намір перестати розбудовувати відносини з іншими країнами на основі прохань про допомогу, як це часто відбувалось в попередні роки.Натомість спробувати розвивати – наскільки це можливо – партнерські відносини.

Коронавірусна криза демонструє, що насправді нічого принципово не змінилось. Україна й надалі виступає у ролі прохача міжнародної допомоги, а можливості проявити себе як партнер бездарно втрачає. У даному випадку я про можливість проявити солідарність з Італією. Розумію, що в глави держави може бути алергія на саме слово "солідарність", але міжнародний партнер – це і якраз той, який не тільки постійно просить сам, але й допомагає іншим. Тим паче, що з коронавірусною взаємозалежністю така ситуація, що допомагаючи іншим ти часто зрештою допомагаєш і собі.

І йдеться не виключно про гуманітарний аспект, хоча він безумовно є ключовим. Йдеться і про зовнішньополітичний аспект наших відносин з Італією, які, можливо, є в ТОП-3 найважливіших (поруч з Німеччиною і Франції) для нашого майбутнього діалогу і з Євросоюзом, і частково – G7 та НАТО. Цей аспект добре розуміє міністр Кулеба, правильно зауваживши в своєму інтерв'ю, що багато країн формуватимуть свою зовнішню політику, відштовхуючись від того, що той чи інший партнер зробив для них під час коронавірусної кризи. Тим паче з Італією після візиту Зеленського у нас намітилась непогана динаміка: до ситуації з коронавірусом прем'єр Конте навіть висловлював готовність відвідати Україну з візитом вже цієї весни.

Хтось скаже – бідна Україна не в тій ситуації, щоб комусь допомагати. Але ж не йдеться про якусь масштабну допомогу. Це може бути і досить символічний акт підтримки. Є прекрасний приклад Албанії, яка надіслала в Італію 30 медиків, а президент цієї країни, проводжаючи їх до Італії в аеропорту, сказав кілька слів італійською. В Італії ця історія медійно достатньо добре перебила допомогу від Росії (що насправді більше нагадувала гібрид спецоперації з піар-акцією). Перебила саме з месиджем – необов'язково бути багатим і заможним, щоб допомагати іншим. Тепер маємо подякувати албанцям, що збили хвилю захоплення Росією, але насправді це могла бути Україна.

Жах ситуації полягає в тому, що ми не тільки досі не спромоглись надати принаймні символічну підтримку, але й навіть заблокували доставку в Італію масок, які вона ПРИДБАЛА ще до карантину.

Що далі? Далі, звісно, можемо ще кілька тижнів готувати відповідний Указ президента і висловлювати відповідні наміри, але наша допомога вже не матимеме такого значення, яке б вона мала, якби була надана раніше. Після розмови можновладців – і на рівні президент-прем'єр, і на рівні міністрів – минуло вже два тижні. Інші краіни – Німеччина, Франція, США – надали допомогу на наступний же день після таких розмов.

Кажуть, кожна нова криза – це нова можливість. У випадку України виглядає, що кожна нова криза – це черговий втрачений шанс. Як любить писати великими літерами у Твітері один відомий президент "SAD".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...

Досить мантри про "Путін на це не погодиться"

Гарною новиною цих тижнів – особливо після останньої зустрічі "коаліції охочих", котрій ще належить перетворитись на "коаліцію рішучих" – є те, що дискусія про гарантії безпеки для України важко, болісно, але все ж перетворюється з концепту у план дій...

Гарантії безпеки не роздають, їх вигризають

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей...

Від обрання до інавгурації. Що вже вдалось Україні з ''другим'' Трампом

У день інавгурації 47-го президента США можна з певністю стверджувати, що Україна не втрачала часу даремно після американських виборів, коли одночасно потрібно було мати справу з двома американськими президентами: ще з діючим і вже з новообраним...

Україна-Польща. Шанс на вихід з кризи довіри

Інколи у відносинах між двома країнами є питання, які отруюють все. Довіру. Співпрацю. Атмосферу. Таким питанням у відносинах між Україною та Польщею в якийсь момент стало питання пошукових та ексгумаційних робіт на території України...

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...