7 травня 2020, 17:27

"Вантажі з Китаю" і "допомога Китаю". Відчуваєте різницю?

Котрий тиждень поспіль з сумом спостерігаю, як з Китаю роблять не тільки ледве не рольову модель у боротьбі з коронавірусом і головного донора України. Як 34% українців, за даними КМІС, вважають, що найбільш ефективно Україні у боротьбі з пандемією коронавірусу може допомогти Китай. І тільки 10% – ЄС і 8,7 % – США.

Насправді, якщо подивитись на наявні дані, то якраз може виявитись, що ключовими донорами України в умовах пандемії є західні партнери – ті ж Європейський Союз і США. А Китай просто вдало комунікує. Нічого дивного: ще у січні ЄС надіслав до Китаю понад 50 тонн медичного обладнання, але на прохання китайського уряду не афішував це в медіа. А от коли Китай щось надсилає, то "афішування" відбувається у неспівмірному до розміру (і часто якості) допомоги масштабі. Як результат, 52% італійців називають Китай найбільш дружньою країною.

Ми в Центрі вирішили не бути голослівними і підготували аналітичну довідку та інфографіку, в якій зобразили, хто, в якому обсязі і чим допомагає Україні під час пандемії. Це ще раз наштовхує на думку, що, очевидно, в Україні багато хто під впливом постійних повідомлень про черговий літак з медобладнанням з Китаю, придбане переважно за кошти з України, вирішив, що йдеться про безкінечний потік гуманітарної допомоги Китаю. Тобто, "вантажі з Китаю" прирівняли до "допомоги Китаю".

Звісно, у Києві мають бути вдячні всім міжнародним партнерам, які так чи інакше допомагають Україні в часи пандемії, зокрема і Китаю. Водночас, має бути й об'єктивна оцінка допомоги та адекватна комунікація, а не підживлення чергового міфу. Адже як бачимо на досвіді Італії, від вчасної промоції допомоги до статусу найбільш дружньої країни – один крок. З усіма потенційно можливими від таких статусів наслідками.

А тепер про допомогу в цифрах:



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...