13 жовтня 2020, 19:14

Дуда в Україні: ще один візит зі знаком плюс

На пальцях однієї руки можна перерахувати напрямки зовнішньої політики України, які є одночасно настільки ж важливими, і настільки складними, як польський.

Саме тому візити перших осіб рідко коли викликають однаково позитивні оцінки з двох сторін.

Візит президента Дуди – той рідкісний випадок, коли і польська, і українські сторони виявились загалом задоволеними очікуваним приїздом – мої співрозмовники і з українського, і польського боків ділились позитивним фідбеком з переважної частини пунктів програми.

Причетних до візиту можна зрозуміти: вперше за тривалий час на переговорах перших осіб фігурували здебільшого питання, які нас об'єднують, а не роз'єднують. Вперше за тривалий час питання історії не домінувало і не затьмарювало зустріч перших осіб держав.

Атмосферні відносини, які встановилась між Києвом та Варшавою після приходу до влади в Україні Зеленського, створили непогане підґрунтя, щоб навіть складні теми обговорювати в значно дружелюбнішій атмосфері. Тим паче президент Польщі в цілому комфортний західний партнер для Зеленського: без докорів щодо реформи правосуддя і можливих відкатів в антикорупційних реформах, що доводиться все гучніше чути владі від деяких інших західних партнерів останнім часом.

Так, певний час відносини між Україною та Польщею ходили по зачарованому колу: поляки відстоювали важливість історичного треку, українці відстоювали важливість безпекового треку. Під час нинішнього візиту зачароване коло було розірване – найбільший фокус робився ні на історії, і ні на безпеці, а на економіці. Хоча безпека безумовно фігурувала (і там у нас надалі все добре). І історія теж (і там у нас надалі все непросто).

Але економіки все ж було більше. І несподіванка тут не лише в тому, що економіка відтіснила історію, але й в тому, що це питання викликало таку пильну увагу саме під час президентського візиту – зазвичай, цими речами у нас займались прем'єри та їхні уряди. Але якщо економіка стала президентською темою, то що заважає історії стати темою істориків? А транспортні дозволи – темою максимум міністрів інфраструктури, а не перших осіб держави (досі обговорюється на рівні президентів).

Але, звичайно, успішність цього візиту, як і інших подібних візитів, можна буде оцінити лише згодом. Згодом, коли стане зрозумілим, чи вдалось вдихнути нового життя в енергетичну співпрацю двох країн, зокрема й після підписаного договору між польським PGNIC (польський Нафтогаз) та украінським Фондом держмайна щодо приватизаційних можливостей в енергетичній сфері. Чи вдалось додати нового дихання в інфраструктурну співпрацю після підписаної угоди між портами в Одесі та Ґданську. І наскільки активно Польща зможе підтримувати український порядок денний в НАТО (щодо ЄС є питання здорової конкуренції, обриси якої все чіткіше видніються зокрема в сільськогосподарській і транспортній

сферах). І чи вдасться сторонам самостійно домовитись про транспортні дозволи, без залучення з цього боку Брюсселяя, на що в Польщі реагують досить чутливо. І чи вдасться історію залишити для профільних інституцій. І нарешті вже наступного тижня – на саміті Тримор'я – стане зрозуміло, чи зможе Польща пролобіювати статус спостерігача для України в цій ініціативі як також один з результатів нинішнього візиту.

Одним словом, з такими візитами часом як з ліками – потрібен час, аби зрозуміти- допомогли вони, все залишили, як є, чи, можливо, викликали побічні ефекти. Цього разу дійсно хочеться сподіватись, що третього і навіть другого не буде.

P.S. Більш розлого про українсько-польські відносини у моїй статті тут

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...