"Чому Зеленський не говорить з Байденом?"
"Що собі думає Зеленський – чому досі не поговорив з Байденом по телефону?", – чи то зі здивуванням, чи то з обуренням допитуються представники активної громадськості в Україні, які щиро зацікавлені у налагодженні відносин із США. Мовляв, новообраний американський президент вже і з Трюдо поговорив, і з Джонсоном, і зі Столтенбергом, і – о Боже – навіть з Путіним, а з президентом України, попри начебто дружні почуття до нашої країни – досі ні. Понад те, від себе додам, окремі з закордонних лідерів вже встигли двічі порозмовляти з Байденом – після його обрання, і після інавгурації.
Проблема в тому, що подібна постановка питання – "Що собі думає українська влада?" передбачає, що це начебто український президент чи українська влада не добиваються розмови з Білим Домом. Начебто Байден і не проти, але ж українська влада вперто б'є по гальмах.
Дійсно, після обрання Байдена президентом Зеленському не вдалось поговорити з ним жодного разу. Але при всьому критичному ставленні до влади – чи нарікання на відсутність факту такої розмови дійсно потрібно адресувати Києву, чи, можливо, швидше Вашингтону?
Більш ніж переконана, що спроби в телефонному режимі привітати Байдена робились відразу після того, як стало відомо, що саме він обійме Овальний кабінет на наступні чотири роки. І лише інтенсифікувались по лінії Київ-Вашингтон ближче до дня інавгурації та відразу після неї.
Те, що така розмова не відбулась – дійсно показово. Але, як на мене, показово не з точки зору бездіяльності української влади, а з точки зору подальшого сприйняття України у Вашингтоні, зокрема в оточенні Байдена.
А гірка правда у цьому сприйнятті для нас полягає в тому, що Україна й надалі вважається вразливим місцем Байдена, а не його сильною стороною. В американській столиці, зокрема і в близьких до Адміністрації колах, продовжують називати Україну навіть не токсичною, а радіоактивною. За моєю інформацією з низки джерел, саме шлейф історії з імпічментом є причиною того, що не відбулось розмови відразу після обрання Байдена президентом. Не виключаю, що саме цей шлейф, а також факт відсутності якихось нагальних питань для обговорення саме з українським президентом (як це було з деякими іншими закордонними лідерами) став причиною того, що така розмова на момент написання цього допису не відбулась між лідерами і після інавгурації. Адже на відміну від контактів з іншими закордонними лідерами, розмова Байдена з Зеленським розглядалась би найбільш активними опонентами нинішнього президента США якщо не під мікроскопом, то дуже пильно.
Те, на чому сьогодні дійсно варто було б сфокусувати увагу поборникам стратегічного партнерства України та США – це на пошуку аргументованої відповіді на питання "Який конкретний внесок Україна може зробити у порядок денний президентства Байдена?". Без добре аргументованої та зрозумілої не тільки для нової Адміністрації, але і її критиків у США відповіді на це питання буде значно складніше знімати залишки вищезгаданої "радіоактивності".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
