Важливий сигнал 100 днів президентства Байдена
Під завісу перших ста днів президентства Байдена, коли всі жваво аналізують перші досягнення і перші промахи його адміністрації, я б хотіла звернути увагу на одне рішення, яке не про Україну, але на яке важливо було б звернути увагу і в Україні (знаю-знаю, крім саміту Путін-Байден нам взагалі мало що цікаво зараз;). Йдеться про рішення Байдена вивести війська з Афганістану.
Це рішення важливе, як на мене, з кількох точок зору. По-перше, воно свідчить про високий рівень політичної відваги Байдена і вміння йти проти течії в уряді, коли йдеться про речі, щодо яких він особисто має усталені переконання. Вивід військ з Афганістану він активно лобіював за президентства Обами, всіляко закликаючи тодішнього президента не "вестись" на застереження військових. Зрештою, Байден вже сам у статусі президента зробив те, на що не спромоглись ні Обама, ні начебто такий політично хоробрий (чи політично безумний) Трамп. І зробив це попри застереження і військових, і розвідницької спільноти. До речі, про таку ж політичну відвагу у питанні, щодо якого в Байдена сформувались усталені переконання (ще з часів сенаторства) – свідчить і питання визнання геноциду вірмен. У цьому зв'язку цікаво, які усталені переконання у нього сформувались щодо України і в яких з них він може продемонструвати подібну політичну відвагу?
По-друге, дуже непростим рішенням вивести війська з Афганістану під 20 річницю з моменту їхнього там перебування і таким чином закінчити чи не найдовшу в історії США війну, нинішній президент надіслав ще один – чи навіть два і одному – сигнали: Адміністрація Байдена завершує старі війни Америки, а не розпочинає нові. І Адміністрація Байдена – це про дипломатію, а не про військові дії. Або ж рішення, які можуть спровокувати військові дії. Саме тому головною зброєю цієї адміністрації будуть санкції. Саме тому ми бачили розворот двох американських есмінців в той момент, коли Україні особливо важливим був жест американської присутності у вигляді вже доволі рутинного (не якогось екстраординарного) заходу американських військових кораблів у Чорне море. І саме це є однією з причин, чому немає і в найближчі роки навряд чи буде підтримка Вашингтона у питанні запрошення України до Плану дій щодо членства в НАТО. І це все ми повинні врахувати, коли будемо говорити з Вашингтоном про безпекові та військові речі. А ми про них будемо говорити знову і знову, нехай вже вибачають.
Ну а в Байдена все ще є чудовий шанс стати президентом, який завершує, а не розпочинає, війни в принципі. Не лише війни, які вела Америка.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
