16 серпня 2021, 13:08

Чому реакція Байдена на Афганістан важлива для України?

У подіях в Афганістані з шокуюче швидким захопленням Талібаном території країни, особливо показовою для України має бути реакція президента Байдена. Його демонстративне переконання, що він абсолютно не шкодує про прийняте рішення про вивід військ з Афганістану і вважає його абсолютно правильним.

Це переконання не лише з розряду політичної впертості, характерної для Байдена-політика: рішення про вивід військ з Афганістану він активно відстоював ще коли був віце-прещидентом в Обами. Це і про переконання Байдена, що американська підтримка і допомога не повинні бути безстроковими у часі для країн, які не можуть належним чином нею скористатись. Американський президент не раз давав зрозуміти: у кожної країни, в яку Сполучені Штати інвестують людські та фінансові ресурси, є певний проміжок часу, впродовж якого вони мають виправдати ці інвестиції. Або ж не виправдати. Щодо Іраку та Афганістану у Байдена позиція викристалізувалась досить давно: вони мали більш ніж достатньо часу, можливостей і простору, щоб належним чином скористатись американською підтримкою та допомогою, але цього не зробили. Тому тепер мають подбати про себе самі. І на прикладі Афганістану цей месидж звучить останнім часом дуже гучно.

Тепер питання, чи є в уявленні Байдена такий "термін" підтримки і допомоги Україні? Чи Україна все ще має, з його точки зору, шанс на суттєву американську підтримку та допомогу, чи вона ВЖЕ МАЛА цей шанс і ним не скористалась? Адже погодьтесь: для Байдена знову повернутись через чотири роки до досьє країни, в яку його держава і він особисто наче б то інвестували багато, але бажаних змін так і не побачили, не дуже надихаючий досвід. Хоча й, заради справедливості, варто відзначити, що інвестиції – зокрема і фінансові – в Афганістан навіть приблизно не можна порівняти з інвестиціями в Україну.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...

Досить мантри про "Путін на це не погодиться"

Гарною новиною цих тижнів – особливо після останньої зустрічі "коаліції охочих", котрій ще належить перетворитись на "коаліцію рішучих" – є те, що дискусія про гарантії безпеки для України важко, болісно, але все ж перетворюється з концепту у план дій...

Гарантії безпеки не роздають, їх вигризають

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей...

Від обрання до інавгурації. Що вже вдалось Україні з ''другим'' Трампом

У день інавгурації 47-го президента США можна з певністю стверджувати, що Україна не втрачала часу даремно після американських виборів, коли одночасно потрібно було мати справу з двома американськими президентами: ще з діючим і вже з новообраним...

Україна-Польща. Шанс на вихід з кризи довіри

Інколи у відносинах між двома країнами є питання, які отруюють все. Довіру. Співпрацю. Атмосферу. Таким питанням у відносинах між Україною та Польщею в якийсь момент стало питання пошукових та ексгумаційних робіт на території України...

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...