Клуб паралізованих страхом і коаліція рішучих
Провальну комунікацію західних лідерів, у якій повністю відсутній елемент стратегічної невизначеності, ми в Центрі "Нова Європа" визначили як одну з топ семи помилок Заходу за два роки великої війни. Президент Макрон, котрий чи не перший із світових лідерів публічно не виключив можливість надсилання до України військ партнерів (не військ НАТО, таких не існує в принципі) – мав усі шанси виправити це недопрацювання, задіявши у своїй комунікації якраз елемент так потрібної для нас стратегії невизначеності, здатної, у свою чергу, збивати стратегічну калькуляцію Путіна щодо війни в Україні та надсилала б сигнал, що принаймні не всі західні країни продовжуватимуть, як зомбі, слідувати написаному у високих кабінетах різної форми правилу "бійся ескалації з боку Путіна". Однак, дружній хор інших західних лідерів – зокрема і достатньо приязних до України як-то генсек Альянсу Столтенберг, замість того, щоб посилити месидж Макрона або ж просто промовчати, навипередки почали спростовувати заяву французького президента, тим самим вбиваючи в зародку не лише елементи стратегічної невизначеності, але й надію на те, що принаймні окремі західні країни – а нам всі країни-члени НАТО і не потрібні, достатньо коаліції бажаючих – розглядають реальні гарантії безпеки для України. Такі, що про захист їхніми військами, а не про допомогу Україні захиститись самій. При чому допомогу від сили на один рік, бо далі "невідомо яка буде влада" та й у самих фінансові проблеми.
Зрозуміло, що такі амбітні рішення, як потенційне задіювання військових компонентів країн-партнерів не пропонуються та ухвалюються на одному саміті. Але комунікація жодним чином не повинна відображати болючий і тягучий процес десижнмейкінгу. Чи тим більше підважувати його. В умовах війни комінукація є самодостатньою цінністю.
Поки що можна подякувати президенту Франції за рішучість вийти з клубу паралізованих страхом. І уважно відстежуючи ті зміни, котрі відбулись на рівні французьких політичних еліт впродовж останнього року, була б зовсім не здивована, якби саме Франція очолила коаліцію бажаючих, здатних міняти стратегічну калькуляцію Путіна не лише на рівні комунікації, але й на рівні ухвалення реальних рішень про задіювання за певних умов власних військових компонентів. Точніше, коаліцію рішучих, бо решта "спростовуючих" Макрона поки що явно не готові попрощатись із своїм членством в клубі паралізованих страхом. Навпаки, вчора подали заявку на продовження свого абонементу там.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
