4 вересня 2024, 20:24

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Мені незрозумілі зовнішньополітичні (саме зовнішньополітичні) підстави і причини цього звільнення.

За двадцять років роботи у зовнішньополітичній сфері – спочатку як міжнародний оглядач, потім як засновниця і керівниця профільних аналітичних центрів – достатньо добре розумію дипломатичний і навколо дипломатичний ландшафт України, аби дозволити собі зробити висновок: одиниці могли б представляти Україну та її позицію ефективніше і достойніше, аніж робив Кулеба у чи не найкритичніший момент в історії незалежної України. Під час міжнародних заходів та на зустрічах з міжнародними делегаціями неодноразово ставала свідком того, як він вміє переконувати, не ображаючи співрозмовника, тому має прекрасні стосунки з багатьма дипломатами і політиками навіть з дуже проблемних країн. Вміє вибудовувати ad hoc партнерства та коаліції, аби досягнути поставлених цілей. Завжди підкреслено командний, лояльний генеральній лінії, взятій Президентом.

Не з усіма позиціями і заявами Міністерства погоджувалась і погоджуюсь (починаючи від Китаю як стратегічного партнера в Стратегії зовнішньої політики і закінчуючи окремими аспектами взаємодії з Польщею), але за цього міністра завжди це чесно можна було прокомунікувати і запропонувати рішення.

Україна роками і часом на підвищених тонах намагалась розповідати міжнародним партнерам про те, як ми виступаємо проти "подвійних стандартів". Під час великої війни ми стали носіями ідеї справедливості в контексті завершення війни. Деяких партнерів ми повчаємо, як має виглядати merit based approach – підхід, заснований на заслугах, і чому саме такий підхід повинен бути застосований щодо нас. Але часом не хочемо чи не можемо починати із себе. Рішення про звільнення Кулеби і особливо на тлі подальшого перебування на посадах або в ОП, або в Уряді тих, хто якраз підриває міжнародні позиції України і підважує наші аргументи про подальшу підтримку і членство в ЄС та НАТО – це якраз і про подвійні стандарти, і про відсутність справедливості, і явно не про merit based approach.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...