Трамп і важливий зсув по НАТО
Важливо, аби за обговореннями нових дедлайнів для Путіна в Україні розуміли зміну, яка відбулась у Вашингтоні щодо НАТО як ключового актора, через який постачатимуться нам американські озброєння.
І це не просто зміна в позиції, це реально важливий зсув. І щоб зрозуміти його в політичному сенсі тектонічний характер, варто нагадати, що попередня Адміністрація США все робила для того, аби максимально дистанціювати НАТО від будь-яких постачань озброєнь Україні, і особливо летальних.
Бо – доводилось не раз чути в серйозних вашингтонських офісах – це може ще більше спровокувати ескалацію з боку Путіна, який приплітав НАТО (і треба визнати – доволі успішно) до пояснення всіх своїх агресивних задумів щодо України в багатьох столицях світу.
Плюс – це, мовляв, підживить російську пропаганду, що Росія в Україні воює не з Україною, а з НАТО, і саме Альянс є потенційною стороною конфлікту. Всі пояснення, що насправді в "умах" російського споживача пропагандистської інформації Росія вже давно воює в Україні саме з НАТО, і від факту, чи буде Альянс координувати цю допомогу чи ні, нічого принципово не зміниться – падали на порожній ґрунт.
Це була чи не основна причина для виникнення формату "Рамштайн" (UDCG), щоб переважно ті ж країни-члени НАТО (але не тільки) опрацьовували під егідою провідної країни Альянсу США – а не під прапором НАТО – запити України. Виношувалися й інші формати, де так само країни-члени НАТО – але не НАТО як міжнародна інституція – брали б на себе лідерство в забезпеченні тих чи інших потреб України.
Лише в останні півроку Адміністрації Байдена був створений саме натівський механізм координації допомоги – NSATU, але й досі без відповідного мандату і фонду на закупівлю саме летальних озброєнь. Ініційований цей механізм був з тією метою, що якщо б Адміністрація Трампа визнала "Рамштайн" не релевантним та взагалі усунулась від питань військових постачань Україні, то було б кому хоча б частково "перехопити естафету".
Але мало хто в принципі міг припустити, що Адміністрація Трампа не побоїться проводити ці постачання під прапором НАТО. Причому президент США сам ініціює такий підхід у дзвінку до генерального секретаря Марка Рютте (про що останній особисто розповів на прес-конференції в Білому Домі), та ще й гучно про це говоритиме публічно ледве не щодня.
Понад те, зміна з "призначенням" НАТО відповідальним координатором відбувається у виконанні Адміністрації, представників якої росіяни особливо активно намагались переконати – Путін "вимушений був піти на вторгнення тому, що Байден пообіцяв Україні членство в НАТО". Хоча насправді попередній президент боявся навіть "засвітити" НАТО у контексті постачань зброї Україні.
Це дуже важливо для розуміння того, що Трамп не пропускає кожне своє рішення, яке стосується НАТО та України, через призму того, як це буде сприйнято Путіним. І він явно не проти більш помітної помітної ролі Альянсу не просто як нової схеми постачань озброєнь, але й в контексті завершення (чи принаймні призупинення) війни загалом. І дуже добре, що генсеком НАТО у цей важливий момент є Марк Рютте, який не боїться подібних амбітних цілей і розуміє, як їх реалізовувати з Трампом.
І ще: зброя надаватиметься чи купуватиметься європейськими країнами-членами НАТО в цьому контексті не так важливо. Тут ключове, що це робитиметься під прапором Альянсу. Є над чим працювати далі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
