5 міфів закону ''Про доступ до публічної інформації'', які, на щастя, не справдилися)

Чого тільки тоді не вигадували, щоб не підтримати закон про доступ – "нас завалять запитами", "є звернення громадян – навіщо ще запити", "5 днів дуже мало, щоб підготувати відповідь". Впевнений, що закону про доступ і досі був би гарним проектом, якби не наполегливість ініціативної групи журналістів і медіаюристів. Щоправда, їхні зусилля протягом 7 років ухвалити закон були марними.

Сьогодні закон про доступ – реальність. Він входить до десятки кращих у світі. Ним користуються тисячі громадян і журналістів. І з позицій сьогоднішнього дня приємно згадати деякі з аргументів тих часів, які зараз викликають посмішку і виглядають дещо наївно.

Через рік роботи закону більшість всіх цих "експертних припущень" виявилися міфами, які заперечило саме життя.

Отже,

5 міфів закону про доступ, які не справдилися.

Міф 1. Закон паралізує роботу органів влади. Всі чиновники будуть відповідати на запити і забудуть про "профільну роботу".



Пам'ятаю, скільки було розмов про "вал запитів", який змусить всіх посадовців займатися виключно ними.

А які "баталії" точилися навколо норми, що вимагає розкриття телефонів посадовців та електронних адрес керівників. З яким запалом "досвідчені чиновники" запевняли, що вони лише тим і будуть займатися, що відповідатимуть на дзвінки)

Нічого цього не сталося. На запити відповідають спеціально визначені особи та підрозділи. І ніякого екстреного "додаткового призову" органам влади не знадобилося.

Та і на постійні телефонні дзвінки громадян я не чув скарг. Принаймні, заяв на звільнення з мотивацією "постраждав від телефонного тероризму" я не бачив). Щоправда в АПУ ми пережили дві "телефонні атаки", коли кілька днів поспіль громадяни з різною інтенсивністю просували ініціативу однієї з регіональних редакцій.

Міф 2. Закон залишиться порожньою декларацією. Ніхто ні на що відповідати не буде.

За рік тільки центральні органи виконавчої влади та обласні державні адміністрації відповіли на понад 33 тисячі запитів. Лише у 790 (2,5%) випадках було відмовлено у наданні інформації. До судів звернулися 123 невдоволених запитувачів (менше 1%).

Варто згадати факти, про які суспільство ніколи б не дізналося, якби не закон про доступ...

Міф 3. Жоден посадовець насправді не зможе відповісти на запит протягом 5 днів.

Насправді – нічого суперскладного. Головне – знати де шукати потрібний документ чи інформацію. Хто не знайде її за 5 днів – не допоможе ані 7, ані 30 днів.

Відтермінування відповіді до 20 дні, як це дозволяє закон, є винятками. Ми ним скористалися не більше, ніж 20 разів за 4 тисячі відповідей.

Міф 4. Закон пропрацює місяць-другий, після чого його тихо забудуть, а всі важливі норми вихолостять.

Вже минув рік, як закон працює і в мене немає підстав вважати, що він буде змінений. Досі його норми тільки підкріплювалися підзаконними актами.

Позиція Президента України не дає підстав сумніватися – він не підтримає будь-які зміни до закону, які звужують права громадян на доступ до публічної інформації, послаблять його дію. Тобто, зміни, якщо вони і будуть, мають лише посилити принцип презумпції відкритості інформації.

Міф 5. Цей закон "профільний" – лише для журналістів. Він нічого не дасть громадянам, а ухвалений "для звіту перед Заходом".

Хоча закон лобіювали журналісти, насправді, ним більше користуються фізичні особи. На їх долю припадає 70% всіх запитів. Декому з них, завдяки новому закону, вдалося розшукати інформацію, яку вони не могли отримати роками. Тепер вони мають швидкий та ефективний інструмент.

У нас є "постійні запитувачі" – громадяни, які надіслали по 15-20 запитів різного характеру, переважно з питань роботи місцевих органів влади та комунального господарства. І це при тому, що закон не вимагає підпису особи, підтвердження громадянства і дозволяє користуватися електронною поштою.

P.S.

Скільки разів ви чули: "це неможливо зробити", "реформа захлинеться", "це не буде працювати". Історія успіху закону про доступ доводить, що варто спробувати. І через рік ви самі сміятиметься над міфами, які заважали почати зміни...

P.P.S.

10 травня – день, коли почав працювати закон про доступ. В цей день були написані і відправлені перші запити, отримані перші відповіді. Вітаю усіх, хто доклав до цього руку і має відношення до закону "Про доступ до публічної інформації"! Особливі слова поядки – тим 343 державним службовцям, які щодня працюють заради того, щоб запитувач вчасно отримав свою відповідь. Ви маєте привід собою пишатися!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.