Україна впроваджує ''Правило Міранди'', відоме усім шанувальникам Голлівуда

Кожному, хто хоч раз дивився голлівудські кінофільми про поліцейських, відомі процедури затримання підозрюваного. Після переслідування, перестрілки і бійки американський коп обов'язково зачитує затриманому його права та ще й перепитує чи той зрозумів.



Правило Міранди давно стало частиною американської національної культури. Воно уособлює повагу американців до верховенства права і рівність перед законом: навіть очевидний злочинець має права і поліція ці права поважає.

Це і є "правло міранди", яка діє в США з 1966 року. З понеділка так має бути і в Україні.

О 00:01 19 листопада 2012 року втрачає силу старий КПК і починає діяти новий Кримінальний процесуальний кодекс. Ст. 208 ч.4. зобов'язує правоохоронців повідомляти затриманих про їх право мовчати і право на адвоката. Це наше правило Міранди.



Для України "Правило Міранди" не є новим. І за старим КПК підозрюваний мав право на захист та зберігати мовчання. Однак практика застосування цих прав була іншою.



У чому різниця? У слові негайно. Сподіваюсь, що правоохоронці зрозуміли цю норму як і я: на практиці це має означати пояснення прав ще на місці затримання, а не перед допитом після кількох годин утримання.

Як було раніше?

Перед допитом слідчий ставив у протоколі відмітку, що затриманому пояснені його права. Затриманого просять від руки написати, що він ознайомлений зі змістом ст. 63 Конституції України та статтями КПК про його права.



Є сміливці, які наважуються спробувати зберігати мовчання. Перше, що робить середньостатистичний слідчий – питає "чому?". Не знаю, на що він розраховує – хіба на зізнання, що затриманому соромно говорити про скоєний злочин, але, як правило, затриманий змушений пояснювати причину відмови.

Відмову від свідчень досі трактують як визнання вини затриманого, хоча Конституція стверджує інше – за це немає жодної відповідальності.

Як США вдалося впровадити правило Міранди?

Така ж практика, як нині в Україні, була і в США до 1966 року. Тоді Верховний суд США постановив інформувати затриманих про їхні права, і, зокрема, не свідчити проти себе. Про це знають мало не всі фахівці з кримінального права. Чи не кожен з них може розказати історію про затримання Ернесто Артуро Міранди.



Міранда, як і наші затримані, підписав, що ознайомлений з правами

У написаному власноруч зізнанні Міранди на горі кожного аркушу був напис, такого ж змісту, який зараз ставлять наші правоохоронці:я добровільно даю покази і розумію свої права.

Більшу частину свого життя Міранда провів в американських в'язницях, здебільшого, за грабежі. Коли йому було 22, його знову затримали за підозрою у зґвалтуванні. Він відразу зізнався і за місяць був засуджений до 20 років ув'язнення.

Проте адвокат звернувся до суду з вимогою зняти обвинувачення, оскільки Міранда погано володів англійською мовою, а тому не міг чітко розуміти те, що підписував.

Після рішення Верховного суду Міранду все одно визнали винним, адже проти нього були й інші докази – жертва його упізнала. Однак вирок не враховував зізнання Міранди і у 1972 році він умовно-достроково вийшов на волю. Заробляв на життя роздаючи автографи під табличками "Miranda warning". Ернесто Міранда загинув під час бійки у барі у 1976.

В США двічі намагалися скасувати правило Міранди.

Багато хто в США був невдоволеним необхідністю поліції зачитувати затриманим їхні права. Тому двічі були спроби скасувати це правило. У 2000 Конгрес США навіть ухвалив спеціальну постанову, але Верховний суд США визнав її недійсною.

Наприкінці минулого правило Міранди взяли на озброєння в багатьох країнах світу – від Австралії до Франції. Можливість введення універсальної форми друкованого повідомлення про права розглядається керівництвом Європейського союзу.

Що це дає?

Я хочу вірити, що з понеділка у відносинах правоохоронець-затриманий почнеться нова сторінка, а правило Міранди стане частиною і нашої культури. Принаймні, з'явиться шанс довести свої права хоча б у суді)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.